25 серпня - день народження Павла Загребельного

ЛІТЕРАТУРНИЙ КАЛЕНДАР

Цього дня народився Павло Загребельний - письменник, інтелектуал, один з кращих українських романістів ХХ століття.

Павло Загребельний (1924–2009) є автором понад сорока романів, зокрема, «День для прийдешнього», «Шепіт», трилогії «З погляду вічності», «Розгін», «Намилена трава», «Переходимо до любові», «Роксолана», «Брухт», «Юлія, або Запрошення до самовбивства».

Народився на Полтавщині; 16-річним став солдатом Другої світової війни; брав участь в обороні Києва. Свій перший роман («Європа 45») видав у 1959-му, а останній («Думки нарозхрист») у 1998 році. У 60-х роках очолював «Літературну газету» (згодом «Літературна Україна»), у 80-х – Спілку письменників України.

Підтримував молодих прозаїків, поетів, кого згодом назвали шістдесятниками; потім надавав суттєву допомогу й більш молодому поколінню митців. Був поборником істини, принциповим і суворим, що декого з колег-письменників, хто звик жити за іншими принципами, надзвичайно дратувало.

За сценаріями Павла Загребельного на Київській кіностудії ім. Довженка зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти», «Перевірено – мін немає», «Лаври», «Ярослав Мудрий». Дворазовий лауреат Шевченківської премії - за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві».

Його твори перекладено 23 мовами; вони перевидаються й читаються і сьогодні, адже в них – про Україну і українців, починаючи з ІХ й закінчуючи ХХ століттям. «Мені здається, що я багато сказав із того, що хотів сказати у своєму житті. У своїх книжках я досить відвертий» (Павло Загребельний)

Цього дня народився Павло Загребельний - письменник, інтелектуал, один з кращих українських романістів ХХ століття.

     Бібліотека-філія с.Теково знайомить користувачів з класиками зарубіжної літератури.До вашої уваги онлайн інформдосьє  ,присвячене Дню пам'яті Оноре де Бальзака "Життя. Творчість. Кохання"
18 серпня - 170 років із дня смерті Оноре де Бальзака (20 травня 1799 — 18 серпня 1850).

      ("Щоб дійти до мети, людині потрібно тільки одне.- йти." ) Оноре де Бальзак

       Його життя — це історія трудівника, який невтомно прагне йти вперед, завойовувати собі славу й багатство.

Оноре де Бальзак - відомий французький письменник, якого знає ввесь світ. Його твори занесені до класики світової літератури. Ним запоплювався і захоплюється світ, але мало хто знає, що Бальзак був закоханий в Україну... Коли йому було 33 роки (1832р.) він отримав листа з приводу його роману «Тридцятирічна жінка», що надійшов з Одеси за підписом «Іноземка». То була багата польська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку поблизу Бердичева.

Письменник почав листування (воно тривало 16 років) з жінкою, а згодом зустрівся з нею у Швейцарії. Ганська була вродливою вельможною жінкою. Між ними зав'язались дружні стосунки, які невдовзі переросли в справжнє кохання. Але одружитися вони не могли, тому що Евеліна була одружена. Навіть і після смерті чоловіка через різні обставини їм прийшлося чекати ще 6 років, щоб вінчатися.
Бальзак двічі відвідував Україну.

Він писав про українську землю своїм друзям в листах: «…Це пустеля, царство хлібів, це мовчазні прерії Купера, — захоплено зазначав він. — Тут починається український чорнозем, шар чорного і тучного грунту завтовшки футів п'ятдесяти, а іноді навіть і більше. Його ніколи не угниють…»

Також разом із Ганською відвідав Київ і так описав його красу і велич у листі до Лори де Сюрвіль: «…Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів. Добре поглянути на це ще разок…» . Бальзак відвідував Київ ад 6 разів,

А зупинявся у будинку польських магнатів Ганських на Печерську (неподалік теперішньої вулиці Липської), почав писати нарис "Лист про Київ". Бував у Контрактовому будинку на Подолі під час контрактових ярмарків.

Тривалий час жив у селі Верхівня (нині Житомирської області), в маєтку Ганських (з осені 1847 по лютий 1848 року та з осені 1848 року по квітень 1850 року). Цей маєток Бальзак часто порівнював із Лувром, коли вперше побачив його зображення на картині, яку отримав в подарунок від Ганської. "Я не знав, що ви володієте Лувром...", - писав він їй.

У 1850 році він одружився з Евеліною Ганською. Вінчання відбулося 2 березня 1850 року в костьолі Святої Варвари міста Бердичів. На вінчанні було присутньо шість людей, серед яких була і Анна, дочка Евеліни.

В цьому ж році 18 серпня Бальзак помирає. Вони були одруженими всього 5 місяців... Евеліна розрахувалася із всіма боргами свого чоловіка і стала видавати його книги....

У квітні 1959 року в приміщенні Верхівнянського сільськогосподарського технікуму (с.Верхівня) було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака, а у 1999 році тут засновано Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака.

Щороку у день народження Оноре де Бальзака — 20 травня — у Верхівні проводиться Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея»

Оноре де Бальзак поширював кращі літературні твори серед широких верств населення Франції. Він запропонував друкувати дешеві книжки, першим задумав однотомні видання літературних праць класиків і опублікував (1825-1826) зі своїми примітками твори Мольєра й Лафонтена.
Романи «Шагренева шкіра», «Тридцятирічна жінка» й особливо «Євгенія Гранде», що опубліковані на початку 30-х років XIX ст., прославили Бальзака, якому більше не доводилося шукати видавців. Однак його мрія про збагачення не здійснилася, хоча він писав багато: іноді по декілька творів на рік. Найвідоміші з них: «Сільський лікар», «У пошуках абсолюту», «Батько Горіо», «Втрачені ілюзії», «Сільський священик», «Господарство холостяка», «Селяни», «Кузен Понс», «Кузина Бетта».



До уваги користувачів документальний фільм:
Бальзак - дорога до України

https://www.facebook.com/Vsesvitka/videos/355540062119527/?fref=nf&__xts__[0]=68.ARAOIEEzNc_Y8UelyeggodgK1wP0NID_mk6oYJA8qVgDqnyBXVy1PPpN72kFE255ruU6XZYHLGZJMAMNiFB9JVqmKEMLA-tgTf65NQ53DI6ZHDMNydzmw3bt7p3mWFCVwk9Y_NOHpkFZzEfqzRanarEp5TNXgsqhUcOzjbGEI6pIz-ZlKori7BsYffohuYvy9CX61Rn7VYCkfWchV-6T-AzmbRhF6OHoZTh6LUDucPsRFXVs3dPwzbPSqgWyXQgLijLn1TxCpK1iAjxzPDFzW9r-G8iPhUy_KM2aizyshDHmlZQBI-zOrEgs0pBnoKDUxzGnaRM8pxEcfDOB_R1MAHo&__tn__=C-R

Ці та інші твори Оноре де Бальзака користувачі зможуть прочитати в нашій бібліотеці

Пам'яті МАРГАРЕТ МІТЧЕЛЛ, авторки роману "ЗВІЯНІ ВІТРОМ"

10 ЦІКАВИХ ФАКТІВ ПРО КНИГУ "ЗВІЯНІ ВІТРОМ"

*Книга від нудьги!
М.Мітчелл написала книгу від нудьги, бо через перелом щиколотки була змушена звільнитися з улюбленої роботи та багато часу проводити в ліжку.
*Задом наперед!
У перший день роботи над романом автор написала його останню главу. Потім рушила далі, проте першу главу вона, можна сказати, вимучила, адже версій першого розділу було цілих 60 .. В результаті, Маргарет писала книгу 10 років, по 6-8 годин на день.
*Цілком таємно!
Практично ніхто не знав про те, що Маргарет працює над романом, навіть її родина.
*Дівчата, такі дівчата!
Роман довелося видавати через «гострий язик» подруги) Коли в розмові автор випадково проговорилася, що працює над книгою, одна з її подруг заявила: "Треба ж! Ти - і раптом пишеш книгу!"

фото Маргарет Мітчелл

  Маргарет Мітчелл, яка на той час не просто писала, а вже дописала роман, була зачеплена за живе. Вже наступного дня вона відправила рукопис до видавництва "Macmillan". Найсмішніше, що через ще якийсь час вона почала шкодувати про скоєне та відправила редактору телеграму зі словами: "Передумала. Надішліть рукопис назад". На щастя, вона запізнилася. Книга так сподобалася видавництву, що її вже передали на корегування. А ще через рік, в 1937 році, вона отримала Пулітцерівську премію.
*Новий LOOK!
Скарлетт спочатку звали Пенсі Та,можливо, так було б й досі, коли б видавець не попросив змінити ім'я головної героїні.
*Політ фантазій!
Автор, як і багато читачів, не знала, яка подальша доля Скарлетт і Ретта. Мітчелл не раз зізнавалася, що відкритий фінал народився невипадково - вона і сама для себе не знала, чим же все-таки закінчилася історія Скарлетт і Ретта. "Можливо, Ретт знайшов собі іншу, яку-небудь простішу", - сказала вона в інтерв'ю журналу "Yank" в 1945 році.
*Куди ж без критики!
У роману були ненависники. Наприклад, Ральф Томпсон, тодішній рецензент "The New York Times", розгромив книгу: "Головна гідність книги - її історичне тло, саме ця історія про час, а не той непереконливий і навіть абсурдний сюжет, який Мітчелл так і не змогла нормально піднести нам, як не старалася ".
* Без фальші!
Мітчелл ображалася, коли її порівнювали зі Скарлетт. Одного разу у відповідь на чергове запитання журналіста про те, наскільки вона схожа зі своєю героїнею, Маргарет різко заявила, не гребуючи нецензурною лексикою: "Скарлетт була [жінкою зі зниженою соціальною відповідальністю], а я ні ".
* Шалений успіх!
Екранізація книги встановила рекорд за вартістю придбаних авторських прав. У 1936 році Мітчелл продала права на екранізацію роману за 50 000 доларів - на ті часи це був абсолютний рекорд.
*«Завтра настане новий день»
Автор насилу справлялася з популярністю й прожила після публікації не більше, як 10 років. 11 серпня 1949 року вона разом з чоловіком вирушила в кіно. Коли вона переходила вулицю Пічтрі в Атланті, її збив автомобіль. 16 серпня Маргарет Мітчелл померла від отриманих травм. Збив її нетверезий колишній таксист, що отримав 18 місяців в'язниці за ненавмисне вбивство і відсидів з них всього 11.

Бібліотека-філія с.Теково знайомиться Користувачів з всесвітньо відомімі Класика Світової літературі.З нагоді дня народження Вальтера Скотта до Вашої уваги цікаві факти про життя і творчість письменника.

15 серпня один тисячі сімсот сімдесят одна року народився Сер Вальтер Скотт-всесвітньо відомій шотландський Прозаїк, поет, історик, збірач старожитностей, адвокат.

Вальтера Скотта справедливо назівають батьком історічного роману и дере з письменників, Які відкрілі чітачеві цілий світ. Далеке и давнє ВІН робів близьким, Невідоме - зрозумілім. У своих романах - а їх 28 - ВІН зобразив безліч різних епох - від середньовічної Англии до сучасної Йому Шотландії, причому всі смороду - світ. Вважається, что именно Вальтер Скотт розроб явіще "історичного колориту" .Він Створив понад две с половиною Тисячі персонажів, КОЖЕН з якіх пізнаваній и любимий читачами. Много дослідніків его творчості говорять про блідість его позитивних героїв и нестача псіхологізму в его оповідях - но мало хто уявляє Собі своє дитинство без его книг. І не тільки дитинство. Один только раз Чотири години розмовляю Лермонтов з Бєлінськім - и про що ж? Про романи "шотландського барда". Достоєвський запоєм читав романи знаменитого шотландця, Фенімор Купер почав писати історико-пригодницькі романи під сильним враження від его книг, Бальзак прагнув перейняті его манеру оповіді. Гете и Байрон, Які переважалі Скотта за популярністю, захоплююсь очікувалі Нові Творіння письменника. Перераховуваті можна до нескінченності. До речі, слово "фрілансер" запустивши у вжіток теж ВІН, опісуючі в Романі "Айвенго" найманими Рицар. Енергійний здоровань, жартівник з феноменальною пам'яттю вплінув на смаки шірокої чітацької публікі, на Дослідницькі методи історіків, на весь літературний процес, включаючі організацію видавничої справи. Він збурів допітлівість.Завдякі Скотту в Шотландії Почалося будівництво гостиниц той шосейніх доріг: незліченне число шанувальників Бажана своими очима Побачити місця, опісані в книгах.
На світлинах: знаменитий замок Abbotsford House, Шотландія, а тепер музей Вальтера Скотта. Пам'ятник Вальтеру Скотту в Едінбурзі

Цікаві факти про Вальтера Скотта

* Вальтер Скотт, что в перекладі означає "Шотландець", - найбільш відомій представник своєї нації в мире. Для неї ВІН є тім, что для українців - Тарас Шевченко.

* Рід его БУВ давнім, но зубожілім. Батько губівся среди гір СУДОВИХ ПАПЕРІВ. Кар "єра юриста світіла й синові. Тієї НЕ відмовлявся. Зрештою, років десять Вальтер Скотт-молодший витрати на судові тяганіні: працював шерифом округу, допомагать скривдження фермерам добитися правди у суді.

* Хл опчік народився з ногами різної довжина. Лікарі попереджалі, что через дитячий поліомієліт ВІН может все життя буті прікутім до ліжка. Вальтер РІС по тітчініх хуторах. Коли Було зовсім зле, его загорталі в гарячу Слизько шкіру Щойно вбітої вівці та поїлі козячим молоком з медом.

* По тому Скотт хворів майже постійно: то на кишкові кровотечі, то на камені в жовчному міхурі. Але боровся за здоров"я. І доборовся до того, що однією рукою піднімав ковадло.

* Вальтер облазив з товаришами всі острови на північ від Шотландії, де зберігся кельтський дух. Гортанні співи на такій несхожій на англо-шотландську говірку кельтській мові підказували: історію предків від нього приховують. І роблять це ті, хто хоче тримати його народ в покорі. Збирання і публікація фольклору для Скотта стали згодом чи не важливішою справою, аніж власна творчість.

* У нього було дуже сильне перше кохання — п"ятирічний роман з багачкою та аристократкою Вільяміною Белшез. Її батьки, володарі замку під Абердіном, переконували доньку, що Вальтер із його "чесною бідністю" їй не пара. Врешті Вільяміна побралася з приятелем Скотта, банкіром та великим землевласником Вільямом Форбсом. Вальтер образився на цілий світ. Але згодом виявилося, що йому дано було сили і на нову любов, і на вірний шлюб.

* Дружиною Вальтера стала Чарлот, дочка ліонського візника з роду французьких протестантів-гугенотів. Співробітники музею письменника знайшли потайну шухлядку, а в ній — 57 листів подружжя Скоттів одне одному. Це — листування не тільки вірної пари, але й однодумців. А одному зі знайомих Вальтер писав: "Ми з місіс Скотт вирішили побратися, керуючись почуттями найщирішої симпатії. І за дванадцять років подружнього життя це почуття не тільки не зменшилося, але радше посилилося. Ясна річ, йому не вистачало того любовного завзяття, аж самозречення, що його, як мені здається, чоловікові дано пережити тільки один-єдиний раз. Той, хто, купаючись, ледве не пішов на дно, рідко коли зважиться знову заходити в глибоке місце".

* Вальтер на кілька років пережив Чарлот. За його визнанням, він "просто доживав". Справжньою втіхою були тільки два мисливських собаки. Образ одного з них увічнений на пам"ятнику Скоттові в Единбурзі, столиці Шотландії.

* У шістнадцять років Вальтер зустрівся з найвидатнішим шотландським поетом Робертом Бернсом. На той час Скотт уже надрукував власну поетичну збірку, критика була прихильною до нього. Але зрозумів, що ніколи не досягне того, що може Бернс. І Вальтер почав шукати свій шлях у велику літературу. Зрештою він створює історичний роман як жанр. Робом Роєм, лицарем Айвенго, королівським стрільцем Квентіном Дорвардом марить уже десяток поколінь молоді. Історію Шотландії Вальтер Скотт зробив модною у світі.

* 40-річним він повлізав у борги та придбав захаращений маєток з назвою "Брудне лігво". Негайно перейменував його на "Чернечий брід" і почав будувати замок. Добудовував його все життя. У ньому написав свої кращі романи, у ньому й помер. То була спроба створити власний світ, за який тільки він відповідатиме. Висаджуючи у "Чернечому броді" кущі й дерева, Вальтер казав: "Мої дуби переживуть мої лаври". На його рахунку садівника три тисячі верб, стільки ж каштанів та в"язів, дві тисячі кущів шипшини. І без ліку улюблених дубів.

* Скотт створював не лише паркове середовище, але й середовище літературне у своїй країні. Видавав багатотомники інших авторів. Як і Юлій Цезар, любив водночас робити кілька справ. "У моїй голові мають рухатися відразу два потоки думок", — зізнавався.

* З компаньйонами Скотт заснував видавництво. Під час фінансової кризи 1825 року воно заборгувало понад 130 тис. фунтів стерлінгів. Можна було скинути проблеми на інших акціонерів, але Вальтер усі борги взяв на себе. "Мені допоможе моя права рука", — тільки й сказав. Клерки описали "Чернечий брід", бібліотеку, навіть посуд. На шостому десятку років живий класик працював, їв та спав на меблях з інвентарними номерами. І працював, як фабрика. Засів за багатотомну біографію Наполеона, за інші праці. І все викупив, усі борги повіддавав.

* Скотт переживши Чотири інсульту, но продовжував працювати. ВІН усе життя зберігав ту прівітну усмішку, что врятував его немовлям. Тоді няня з "їхала з глузду від нещасного кохання и зібралася топить панича в болоті. Альо дитя так лагідно усміхалося, что Нещасний жінка прийшла до тями.

* Вже доріс Вальтер десятіліттямі НЕ зізнавався в авторстві найбільш, може, значущих для него роману "Уеверлі". Бо НЕ БУВ Певень относительно его якості.

* У день, коли Велика Британія прощається зі Скоттом, усі газети Вийшла в суцільніх жалібно рамках. До того так бувало только по смерти коронування осіб імперії.

У Нашій Бібліотеці можна ознайомітісь з творчістю Вальтера Скотта.

                                    Бібліотека-філія с.Теково запрошує
                        "Рукодільнят" та всіх бажаючих на 
             майстер-клас онлайн з виготовлення 
                                     книжечки-брелочка        


Матеріали і інструменти:
1. Папір 2. Картон 3. Тканина 4. Клей 5. Нитки, голка, лінійка, шило 6. Фурнітура й елементи для декоруванія

Крок 1.

Нарізаєм папір:згинаєм навпіл кілька листочків і ріжем на прямокутники розміром 2,5 на 3 7 см.Всього вийшло 12 мінікнижечок по 6 листків.Це основа книжечки



Крок 2.
Тепер потрібно зшити мінікнижечки в одну.Зшиваємо книжечки по черзі







Крок 3.
Після того,як наша книжечка зшита,потрібно обробити клеєм внутрішню сторону і дати просохнути.
Робим тведу обкладинку ,щоб книжечка довше прослужила



Крок 4
Вирізаєм з картону основу для твердої палітурки:2 обкладинки і корінець,відповідний товщині книжечки(приблизно 1 см)Клеїмо на цупку бумагу або матерію залишаючи невелику відстань між обкладинками та корінцем.



Крок 5.
Вирізаємо, загинаємо і приклеюємо папір з внутрішньої сторони обкладинки



Крок 6
Шилом робимо дірочку в  корінці палітурки і вставляєм кільце,до якого потім будем кріпити основу брелка і прикраси.




Крок 7
склеюємо книжечку.Наносимо клей на внутрішню сторону обкладинки,на зовнішні сторінки і корінець книжечки,приклеюємо. Якщо є необхідність,можна поставити книжечку під прес на 30-40 хвилин.

Книжечка готова!
Декоруєм на всій смак.

 Прикрашаєм книжечку ланцюжком, намистинами та іншою фурнітурою.

 
Успіхів всім у виготовленні поробки!

      В рубриці "Україна.Історія.Особистості."  бібліотека філія с.Теково                                           представляє  віртуальне інформ-досьє:
        "Історичні відомості та факти з життя 
                        гетьмана Івана Сірка"

11 серпня 1680 помер Іван Сірко - кошовий отаман Запорізької Січі, характерник, національний герой Франції. За період перебування отаманом провів 54 битви, при цьому жодного разу не був переможеним(1610-1680). Герой багатьох українських дум, пісень, переказів і казок.
Сірко користувався непохитним авторитетом, про що свідчить його обрання кошовим рекордну кількість разів, починаючи з 1663 р.
Найславетніший кошовий отаман народився за одними даними - на Поділлі, за іншими - на Слобожанщині.

Іван Сірко(1610-1680)

У 1676 р. Сірко підписав лист запорожців до турецького султана Мехмеда IV - цей момент відображений у славнозвісній картині Іллі Рєпіна.

Іван Сірко. Фрагмент картини Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану"

Після перемог у Франції Іван Сірко боровся проти поляків разом з Богданом Хмельницьким, не прийнявши, як і Богун, рішення Переяславської ради і відмовився присягати Москві, перейшовши до Запорізької Січі охороняти південні кордони від татарських набігів.

Іванн Сірко провів 65 битв, і всі їх виграв.
Президент Шарль де Голль, під час офіційного візиту в СРСР і приїзду в Україну в 1966 р, зажадав внесення зміни до програми перебування, з тим, щоб поїхати на могилу І. Сірко і поклонитися національному герою Франції, який звільнив неприступну фортецю Дюнкерк!

  Помер Іван Сірко і був похований в с.Грушівка, яке було затоплене Каховським водосховищем.Могила ретельно оберігалася мешканцями села і прах отамана зазнав декілька перепоховань, допоки не був перенесений в 1967 році до кургану Баба-могила, під Нікополем.
  Ще за життя його ім`я було оспіване в думах та піснях, увійшло в легенди, стало символом не тільки запорозького козацтва, а й усього волелюбного духу українського народу. Відомо, що Іван Сірко провів, як мінімум, 65 вдалих походів проти ворогів України. Проявив себе в них як видатний військовий діяч. Мав у середовищі запорозького козацтва беззаперечний авторитет. Тому і не дивно, що вибирався Сірко на виборну посаду кошового отамана з 1661 року по 1673 рік з невеликими перервами. Тобто, в історії Запорозької Січі треба визнати першість за Сірком за кількістю переобрань на найвищий уряд на Січі. Тільки підкилимна боротьба московського уряду не дала змоги Івану Сірку посісти посаду гетьмана. Якби це сталося, невідомо чим би тоді закінчилася ота виснажлива боротьба України за свою незалежність у ХУІІ столітті. Відомо, що у 1644 році посол Франції граф де Брежі за дорученням фактичного правителя країни кардинала Джуліо Мазаріні найняв на французьку службу 2500 козаків. У жовтні 1645 року запорожці, очолювані Богданом Хмельницьким, Іваном Сірком та ще якимсь старшиною Солтенком, були перевезені Балтійським морем з Гданська до Кале. Пізніше вони взяли участь в облозі іспанців у Дюнкерку, причому Сірко командував уже тоді полком. І саме він запропонував, як взяти цю неприступну фортецю з моря і з суші, якою багато років володіли іспанці і яка була ключем від Ла-Маншу.

Він запропонував, всупереч усім законам військової науки ( досвід взяття Кафи, Трапезунда, Синопа став у пригоді!) ніччю, коли темно, підплисти до Дюнкерку з боку моря і увірватися до центральних фортів фортеці Дюнкерк. Так і зробили. І неприступна фортеця впала. Це так вразило кардинала Мазаріні, що він направив у Дюнкерк одного з найкращих художників і скульпторів Франції того часу Калло. І той створив два бюсти Сірка. Один знаходиться в Луврі у Парижі, а інший стоїть на центральній площі в Дюнкерку. Очевидці підтверджують, що у Луврі знаходиться бюст дуже схожий на Сірка: худорляве обличчя, оселедець і обвислі вуса. Ось так несподівано наш Іван Сірко прилучився до військової слави Франції. Ще 35 років після цього Іван Сірко стояв на обороні України – своєї рідної землі. А 11 серпня 1680 року він відійшов за останню межу. Похований був на Чортомлицькій Січі, на старовинному козацькому кладовищі. На жаль, не мав спокою Сірко й після смерті… У 1709 році російські війська штурмом взяли Чортомлицьку Січ і знищили все, що їм потрапило на очі. Сплюндрували і козацьке кладовище. Лише через 25 років, коли козаки повернулися на ці місця, були впорядковані козацькі могили, серед них впорядковано і могилу Сірка. Замість знищеного хреста на могилі Сірка поставили камінь з пам`ятним написом, що зберігся дотепер. 

Прочитати про гетьмага Івана Сірка можна в книзі:

Реєнт Олександр Усі гетьмани України- Харків: Фоліо-2012-210 с.

Українська Гетьманська держава за роки свого існування мала 17 гетьманів. Усі вони були носіями ідеї незалежної самостійної Української держави.
Втіленню цієї ідеї в життя вони присвятили все своє життя, поставивши за метувибороти звільнення українського народу від панування чужинців. Діяти цим гетьманам довелося в найскладніших, найтяжчих, іноді найтрагічніших для України історичних умовах.
Дмитро Вишневецький прагнув звільнити південні українські степи від панування ханських орд, знищити турецькі фортеці в пониззях Дніпра, а згодом і оволодіти Чорноморським узбережжям. Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа належали до тих постатей, чиїми іменами називають епохи. Окремі нариси в книжці присвячені Івану Виговському, Петру Дорошенку, Пилипу Орлику — видатним державним й політичним діячам, талановитим дипломатам.
У книжці надається правдивий і об'єктивний життєпис цих, а також інших найвищих військових керівників українського козацтва.
Книга є в нашій бібліотеці

Відеофільм "Сірко: на стражі віри": https://www.youtube.com/watch?v=_2VX9vDcWJA

Бібліотека-філія с.Теково продовжує знайомити користувачів з зірками книжкового Всесвіту і пропонує ознайомитись з віртуальним досьє
                   "Те чого ви не знали про Туве Янссон" 
                                  з нагоди 106-річниці з дня народження

 9 серпня - 106-та річниця з дня народження Туве Янссон

Суботнього літнього дня 1914 року в гельсінській «богемній» родині скульптора та художниці народилась дівчинка, яку назвали Туве Маріка Янссон.

Мати майбутньої письменниці працювала в радикальному антифашистському журналі «GARM». По її лінії Туве належала до стародавнього шведського роду Хаммарштенів, з якого вийшло багато видатних державних діячів і знаменитих людей. Цікаво, що Янссон багато і часто згадувала в книгах та інтерв'ю свою матір, але дуже мало говорила про батька. Існує багато інформації про її шведських родичів і вкрай мало - про фінську лінію родини по батьку.

Туве не любила вчитися в школі. Вона говорила, що школа була нудною і вона «забула про неї все, у тому числі - те, чому боялася її». Вечорами Туве сиділа перед каміном у студії батьків і слухала розповіді мами про Мойсея і про Ісаака, про людей, які тужать за своєю країною, або губляться, а потім знаходять свій шлях. Про те, що більшість людей часто відчувають себе трохи самотньо.

Образотворчому мистецтву Туве навчалась у Швеції, Фінляндії та Франції. Вона почала свою кар'єру ілюстратора у віці 14 років, коли її малюнки були вперше надруковані в дитячій секції журналу «Аllas Kronika». Журнал «Garm», популярний в інтелектуальних колах, почав публікувати малюнки Янссон у 1929 році і співпраця тривала до закриття журналу у 1953-му. Міжнародні виставки у Фінляндії та закордоном, робота у рекламі та безліч пропозицій співпраці - на початку 1940-х Янссон вважалася одним з найвидатніших молодих художників Фінляндії.

З 1934 по 1940 роки Туве пише розповіді, які публікуються в журналах і різдвяних виданнях. У щоденних газетах друкуються її нариси про поїздки і про світ мистецтва. Але ніщо не приносило Туве такої популярності, як книжковий серіал про Мумі-тролів - чарівних істот, що мешкають в ідилічній Мумі-долині. Ці книжки, ілюстрації до яких Янссон малювала сама, були на піку читацького захвату у 1950-60-их роках. Вони розходилися багатомільйонними тиражами і видавалися по всьому світу. Приміром, тільки «Капелюх чарівника» був перекладений на 34 мови, включаючи японську, тайську і фарсі.

Звідки взявся Мумі-троль?

Історію появи Мумі-троля на світ розповідає племінниця Туве - Софія Янссон: «На острові, де сім'я Янссон проводила кожне літо, туалет знаходився не у будинку, а на вулиці. Зсередини він був оббитий картоном. На цьому картоні всі члени сім'ї любили малювати і писати, там було дуже бурхливе листування. Наприклад, з братами вони міркували про філософські проблеми. Одного разу брат написав там якусь історію про Канта. Туве не змогла придумати відповідь і намалювала якусь істоту. Тоді вона сказала, що це була найбільш негарна істота, яку тільки вона могла придумати. Це і був перший Мумі-троль».

Вперше фігурка Мумі-троля, як особиста емблема-підпис Янссон, була опублікована на її антигітлерівському плакаті в кінці 30-х років.

Першу історію ​​«Маленький троль і велика повінь» Туве почала писати у 1939 році, щоб уникнути думок про Радянсько-фінську Зимову війну, яка тривала на той момент. Книга вийшла друком через шість років і не мала особливого успіху. Вона була перекладена на англійську мову останньою з усіх історій про муміків.

У 1946 році виходить книга «Мумі-троль і комета», у 1948 - «Капелюх Чарівника». І після цього до Туве приходить справжній великий успіх.

 

Мумі-творчість чи мумі-бізнес?

Усього про мумі-тролів Янссон написала 8 повістей, один збірник оповідань «Невидима дитина», 4 книжки в картинках («Небезпечна подорож»,«А що потім», «Хто втішить крихітку», «Шахрай у будинку Мумі-тролів»). Янссон особисто адаптувала свої книги для театру. За мотивами «Небезпечного літа» вона спочатку написала п'єсу «Мумі-тролі за лаштунками», а потім лібрето до мюзиклу «Мумі-опера».

У період популярності Янссон почувала себе двояко. З одного боку, її дратувала зайва комерціалізація її творчості, з іншого - саме величезні прибутки від продажів різної продукції з Мумі-тематикою (майки, кепки, плакати, значки) дозволили їй орендувати, а потім викупити у власність острів Кловхарун у Фінській затоці, на якому вона часто ховалася від журналістів і докучливих шанувальників.

Всесвітній успіх «Капелюха чарівника» привернув до Янссон увагу агентства «Associated Press», звідки вона отримала листа з словами: «Чудові істоти, створені вами, могли б стати героями коміксу, який ми бажали б друкувати». Туве запропоновали контракт на сім років. Вона з радістю погодилася - договір на публікацію коміксу гарантував їй стабільний прибуток. Оточення Янссон засудило її: всі друзі вважали, що вона продала свій талант. Крім того, малювати дитячі комікси вважалося в богемному середовищі принизливим. Сама Туве вважала, що бідність гірша за будь-яке приниження.

 Перший комікс з'явився на сторінках лондонської газети «The evening news» 20 вересня 1954. На піку популярності Мумі-тематики комікс Янссон продавався в 17 країн і публікувався 58 виданнями. Спочатку Янссон особисто малювала кожну смугу коміксу, але незабаром ця робота їй набридла і вона передала її братові Ларсу, який без зупинки вигадував і малював мумі-комікси протягом 20 років, перетворивши їх в дуже прибутковий бізнес.

Вже у 1960-і роки Туве Янссон стала мільйонером. Величезні доходи від продажу суміжних прав (театральні постановки, сувенірна продукція з мумі-тролями) швидко зробили Янссон однією з найбагатших жінок у Фінляндії. Однак до самої смерті вона продовжувала вести дуже скромний спосіб життя: користувалася громадським транспортом, сама ходила за покупками в магазин і особисто відповідала на більшу частину листів від своїх читачів.

Янссон завжди підкреслювала, що, в першу чергу вона - художник, і дуже серйозно до своєї літературної діяльності не ставилася. Однак, її картини завжди привертали набагато менше уваги, ніж книжки про Мумі-тролів.

Янссон і Пієтіля прожили разом 45 років. Тууліккі стала прототипом споглядальної і філософської Туу Тіккі з повісті Янссон «Чарівна зима» - факт, яким Пієтіля дуже пишалася. Часто в інтерв'ю вона говорила: «Ви знаєте, що Туу Тіккі - це я? Туве списала цей персонаж з мене».

За заповітом Янссон саме Пієтіля успадкувала нерухомість, якою володіли жінки - дві квартири в Гельсінкі і острів Кловхарун. Острів зараз перебуває у власності спадкоємців письменниці, які спільно з Урядом Фінляндії перетворили його на музей-заповідник. Доступ на острів для всіх бажаючих відкрито в літні місяці. На Кловхаруні можна відвідати будиночок Янссон, в якому розгорнуто експозицію її картин.

Після Туве…

Остання книга Янссон про мумі-тролів вийшла у 1970 році. До цього часу їх набралося більше десяти, а у вигляді оповідань в картинках, опублікованих у газетах - 1500. Цілком ймовірно, це була якраз та кількість, яка могла задовольнити інтерес дитячої публіки до мумі-тролів.

З роками популярність мумі -книг не йшла на спад, а навпаки, тільки росла. По творчості Янссон було захищено безліч дисертацій, її казки піддавалися семіотичному і психоаналітичному аналізу. У її книгах знаходять відгомони дзен буддизму і християнства, відсилання до філософії Канта і еволюційної теорії Дарвіна.

Туве Янссон не стало 27 червня 2001 року. Останні 11 місяців життя вона провела в лікарні, де її щодня провідувала Тууліккі. У день смерті Туве вона була поруч і пізніше повідомила журналістам, що Туве померла щасливою.

У день похорону Янссон у Фінляндії був оголошений національний траур. Президент країни, звертаючись із співчуттями до родичів письменниці, сказав, що «Творчість Туве Янссон - найбільший внесок Фінляндії у світову скарбницю культури після Калевали і Сібеліуса».

Авторські права на книги перейшли до племінниці Туве - Софії Янссон (дочки Ларса). У країні існує «Товариство Туве Янссон», метою якого є підтримка зацікавленості творчістю письменниці. Зараз воно налічує кілька сотень людей.