Бібліотека-філія с.Теково пропонує ознайомитись з презентацією:

                                         Знайомство онлайн

                                       Васи́ль Микола́йович Шкляр

                     книга " Чорне сонце"

Бібліотека-філія с.Теково продовжує знайомити користувачів з сучасними українськими  популярними авторами.

Васи́ль Микола́йович Шкляр (10 червня 1951, с. Ганжалівка Лисянського району Черкаської області) — український письменник, політичний діяч. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників (деякі оглядачі називають його «батьком українського бестселера»). Рішенням Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка визнаний лауреатом Шевченківської премії 2011 року

Народився 10 червня 1951 року в селі Гражалівка Лисянського району на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста Звенигородки, де Василь Шкляр закінчив десятирічку із срібною медаллю (1968 р.), а відтак вступив на філологічний факультет Київського університету. Звідти його також хотіли вигнати за те, що під час трудового семестру в колгоспі грався бомбою (див. Повість «Стороною дощик іде»), але він перевівся до Єреванського університету і 1972 року отримав диплом про вищу освіту. Працював у пресі, писав прозу, видав більше десятка книжок, зокрема романи «Тінь сови», «Ностальгія», збірки повістей та оповідань «Сніг», «Живиця».

Закінчив філологічні факультети Київського та Єреванського університетів. 1986 року перейшов на вільні хліби.

З 1988 до 1998 р. займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках». Цей досвід (зокрема, подробиці операції з врятування сім’ї генерала Дудаєва після його загибелі) потім відтворено ним в романі «Елементал».

В кінці 80-х захопився наболілою як патріоту "українською революцією". В 1991 році стає членом Проводу Української республіканської партії УРП та прес-секретар УРП по 1998 рік. В березні 1998 був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «Національний фронт». Член Спілки письменників України з 1978, Асоціації українських письменників з 1999.

Володіє вірменською мовою. Перекладав з вірменської та новогрецької. Значного розголосу набув його переклад «Тараса Бульби» Гоголя, зроблений з першого видання повісті, що вийшла у 1835 році у збірці "Миргород". В цьому першому виданні Тараса Бульби була відсутня, додана пізніше Гоголем під тиском російських критиків та цензорів, хвала російському цареві. За даний переклад Шкляр був розкритикований російським послом в Україні Віктором Черномирдіним.

2000—2004 — головний редактор видавництва ”Дніпро"

Шкляр Василь Чорне сонце.Харків:Клуб сімейного дозвілля.-2015.-268 с.

Збірка від популярного автора! Трагічні події на Донбасі очима бійців полку «Азов». Головний герой, двадцятивосьмирічний юнак, який щиро любить свою країну, прагне нової долі для неї і намагається робити все для цього, навіть ризикуючи власним життям...

Хто і навіщо затягує війну на Донбасі, чому гинуть найкращі, чому місцеві вважають своїх визволителів ворогами, яким буде майбутнє України? Глибока, сповнена смутку, болю й надії історія розгортання російсько-української війни очима бійця полку «Азов», якого честь і сумління змусили взяти до рук зброю.

До книжки, крім «Чорного Сонця», увійшли твори «Танець під чортову дудку», «Крук – птаха нетутешня», «Останній шанс Захара Скоробагатька», «Високі гори у Ялті», «Цілком таємні історії» – різні за тематикою, настроєм і часом написання. Всі вони – про Україну, якою вона була, якою є і якою буде.

Бібліотека запрошує після карантину ознайомитись з  творчістю Василя Шкляра,з книгою "Чорне сонце",яка є в нашій бібліотеці.

                          Знайомство онлайн 

                    Марія Матіос

         книга "Солодка Даруся"

Бібліотека-філія с.Теково продовжує знайомити користувачів з сучасними українськими авторами  книг.

Марія Василівна Матіо́с

Марія Василівна Матіо́с (нар. 19 грудня 1959, Розтоки, Путильський район, Чернівецька область) — українська письменниця та політична діячка. Переможниця різноманітних літературних премій, зокрема лауреатка Шевченківської премії з літератури (2005), Коронації слова (2007), та Книги року BBC (2008). Народна депутатка України VII (партія УДАР), VIII скликання (БПП).

Bидала більше 14 книг прози та 6 поетичних збірок. Серед найвизначніших праць Матіос збірка оповідань «Нація» (2001), роман у новелах «Майже ніколи не навпаки» (2007) та роман «Солодка Даруся».

Марія Матіос народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки Чернівецька область в родині гуцулів.

У 1982 р. закінчила філологічний факультет Чернівецького державного університету, відділення української мови та літератури.

Працювала бібліотекарем університетської бібліотеки. 8 років — на Чернівецькому машинобудівному заводі.

Була заступницею голови Чернівецької обласної організації Спілки письменників України, відповідальною секретаркою «Буковинського журналу». З 1997 року мешкає в Києві. Працювала помічницею секретаря РНБО України. З 2003 року — заступниця голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Перші вірші надрукувала у 15 років.

Прозою дебютувала 1992 року в журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр'яна і Довгопол». Передмову до публікації написав Володимир Дрозд.

Збірки віршів
«З трави і листя» (1982)
«Вогонь живиці» (1986)
«Сад нетерпіння» (1994)
«Десять дек морозної води» (1995)
«На Миколая» (1996)
«Жіночий аркан» (2001)
«Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007)
Проза
«Нація» (2001)
«Життя коротке» (2001)
«Бульварний роман» (2003)
«Фуршет» від Марії Матіос» (2003)
«Солодка Даруся» (2004)
«Щоденник страченої» (2005)
«Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006)
«Нація. Одкровення.» (2006)
«Майже ніколи не навпаки» (2007)
«Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008)
«Кулінарні фіґлі» (2009)
«Чотири пори життя» (2009)
«Вирвані сторінки з автобіографії» (2010)
«Армагедон уже відбувся» (2011)
Вибране (2011)
«Черевички Божої матері» (2013)
«Приватний щоденник. Майдан. Війна...» (2015)
«Букова земля» (2019)

Цікаві факти

Має неофіційний титул «найпліднішої письменниці України».
Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури».
З часу виходу роману «Солодка Даруся» (2004) книжка витримала 6 видань загальним накладом понад 200 тисяч.
Книга «Солодка Даруся» визнана найкращою книгою першого 15-річчя Незалежності, яка найбільше вплинула на українців.
За результатами соціологічних досліджень Марія Матіос незмінно входить до п'ятірки сучасних письменників/ць, яких читають і знають в Україні.
Входить до сотні найбільш впливових жінок України.
2007 року в російському видавництві «Братонеж» вийшли об'єднані під однією обкладинкою переклади «Нації» та «Солодкої Дарусі». Ця книжка має назву «Нация», перекладена О. Мариничевою та С. Соложенкіною.
Книга письменниці «Майже ніколи не навпаки» завершує історично-психологічну трилогію, яку розпочала «Солодка Даруся», а далі і «Нація». За словами авторки, її нова книга про те, що може людське серце, вражене любов'ю і ненавистю, радістю і заздрістю. «Я би виокремила головну думку цієї книги, де „честь понад усе“. Кожен персонаж в ній доводить своє людське алібі», — зазначила авторка. Її література не відокремлює окремого жанру та спрямованості на конкретний тип читача.

Однією з книг які користу.ться популярністю в нашій бібліотеці є книга "Солодка Даруся"

Матіос Марія.Солодка Даруся-Харків:Фоліо.-2004-188 с.

Твір досить сильний за своєю натурою починається легко з поволі наростаючою напругою, описуючи важке життя жінки Дарусі у гірському селі за радянської доби десь у 1970-х роках. У селі її вважають німою та несповна розуму через її часті головні болі, але кличуть чомусь Солодкою Дарусею. Даруся живе сама у хаті своїх батьків й дає собі раду лише завдяки сусідам та добрим людям. За багато років її вчинки знайшли розуміння серед односельчан, але час від часу люди лякаються, чи то її, чи то власних гріхів.

Місцева радянська влада навіть не намагалася надати якусь лікарську допомогу Дарусі. Напрочуд дивним видається те, що коли доля усміхнулася до Дарусі й вона пішла на поправку, місцева влада (ті ж самі сільські люди) боячись чогось воліють повернути усе як було.

Твір насичений мальовничими описами місцевого побуту  та звичаїв  враз повертає в минуле на 30-40 років й розповідає вже про молоду пару (батьків Дарусі), які намагалися зберегти від злого людського ока своє кохання. Та зміни влади, війна й людська заздрість та забобони виривають їх з їхнього маленького щасливого світу й кидають нажорна історичних подій. Незважаючи на всі негаразди сім'я виживає, але вкінець знівечують їхнє життя агенти радянської влади, для яких немає нічого святого.

Ось як написли відгуки відомі письиенники України та світу про роман:

 Павло Загребельний-:Письменниця Марія Матіос романом "Солодка Даруся" сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу-і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве і не менш жорстоке історичне пекло,в безодню,кудилячно зазирати.

Дмитро Павличко-:Ця річ сьогодні належить до видатних непроминальних творів.

"Львівська газета"-:Це книга Метафора для української новітньої історії.

Роман включено до списку "Від Сковороди до сьогодення:100 знакових творів українською мовою"

Бібліотека запрошує після карантину ознайомитись з  творчістю Марії Матіос,з книгою "Солодка Даруся",яка є в нашій бібліотеці.

 Цікаві факти про Конституцію України

         Бібліотека-філія с.Теково пропонує переглянути  інформаційний онлайн-дайджест "Цікаві факти про Конституцію України"

День Конституції України щороку відзначається 28 червня. У цей день, 24 роки тому наша країна отримала свій найважливіший і головний документ — Конституцію!

Витоки української Конституції

Україна може похвалитися багатовіковою історією конституційного процесу. Знаменита Конституція українського гетьмана Пилипа Орлика була опублікована ще в початку XVIII століття – в 1710 році. Документ встановлював права та обов'язки членів Війська запорізького, і за оцінками істориків, став однією з перших європейських конституцій Нового часу. В силу конституція Орлика, однак, так і не вступила.

З розпадом Російської Імперії, Україна отримала шанс на незалежність, яку спробувала реалізувати, в тому числі, і прийняттям власного основного закону. Центральна Рада УНР затвердила Конституцію 29 квітня 1918 року. Цей день, на жаль, став останнім днем існування Центральної Ради – вона була повалена гетьманом Української Держави Павлом Скоропадським. Апарат Скоропадського, в свою чергу, опублікував «Закон про тимчасовий державний устрій України» – установчий документ, в якому закладалися основи української державності.

З приходом радянської влади конституційний процес незалежної України припинився. Конституції УРСР публікувалися в 1919, 1929, 1937 і 1978 році. Лише розпад Радянського Союзу дозволив країні відновити розробку власного основного закону і затвердити його у 1996 році.

День Конституції України – це державне свято, історія якого почалася з 1996 року після довгих обговорень і дебатів.

Конституція України 1996 року стала першою загальновизнаною у всьому світі Конституцією незалежної української держави. Вона визначає основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації і функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Конституція України була прийнята Верховною Радою о 9:20 ранку 28 червня 1996 року. Депутати весь день і всю ніч працювали над проектом, залишаючись у сесійному залі без перерв. 

“За” ухвалення Основного закону проголосували 315 народних депутатів з 300 необхідних.

10 фактів про Конституцію України

1) Процес підготовки Конституції України затягнувся на шість років – з 1990 по 1996 рік. Прийняття документа гальмувалося перманентними протистояннями між президентом України та парламентом на фоні тривалої соціально-економічної кризи в країні.

2) Протягом 1990-1996 рр. було запропоновано 15 проектів Конституції України – від Конституційної комісії, політичних партій, науковців. Комуністи пропонували зберегти назву УРСР, відновити радянську форму правління, обмежити права президента і увійти в новий Союз. А Крим міг би позбутися статусу автономії, якби була прийнята редакція Конгресу українських націоналістів.

3) Найбільш гострі дискусії точилися навколо питань розподілу повноважень між гілками влади, державної символіки, приватної власності, статусу Республіки Крим та російської мови.

4) Активний період роботи над документом зайняв три місяці. У 1996 році була створена спеціальна парламентська комісія під керівництвом депутата Михайла Сироти, який вважається одним із «батьків» Конституції. У березні проект Основного Закону був винесений на обговорення Конституційної комісії і рекомендований до розгляду Верховною радою. 2 квітня проект Конституції внесли до порядку денного засідань, а після двох місяців доопрацювання його прийняли в першому читанні. При підготовці до другого читання до документа внесли близько шести тисяч поправок. Усі три місяці комісія працювала над проектом без вихідних, із 9 ранку і до 10 вечора.

5) Засідання Верховної Ради щодо прийняття Основного Закону тривало цілу добу. 27 червня 1996 року парламент вирішив розглядати проект на одному засіданні без перерв. У результаті бурхливих дискусій за підсумками безперервної 24-годинної роботи депутатам вдалося узгодити всі положення документа. Голосування проводилося по кожній статті окремо і цілими розділами. Голосування за Конституцію України в цілому відбулося о 9:20 ранку 28 червня 1996 року.

6) “Є Конституція!”, – такі були перші слова голови Верховної ради Олександра Мороза після прийняття Конституції 315 голосами. 36 депутатів проголосували проти, 12 утрималися, 30 не голосували. Після голосування парламентарі урочисто внесли до зали Верховної Ради України синьо-жовтий державний прапор.

7) 21 червня 1996 року було прийнято доповнення Олександра Мороза про виключне право народу визначати і змінювати конституційний лад і про те, що це право не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

8) Конституція України могла бути не прийнята 28 червня, оскільки напередодні історичного засідання парламенту президент України видав указ про проведення всеукраїнського референдуму 25 вересня 1996 року про прийняття нової Конституції України. Однак після прийняття Конституції цей указ був скасований.

9) Президент України Леонід Кучма не був присутній на доленосному засіданні парламенту, однак за кілька хвилин до остаточного прийняття депутатами Конституції прийшов до сесійної зали. Його прибуття народні депутати привітали оплесками. Кучма у своєму короткому виступі назвав прийняття Конституції історичною подією.

10) Міжнародне співтовариство схвалило Конституцію України, назвавши її однією з найдемократичніших у світі

Міні-Конституція

22 серпня 2011 року у Києві була презентована перша мініатюрна Конституція України. Конституція в мініатюрі розміром 21х32 мм має 160 сторінок, на яких вручну були написані близько 9,5 тис. букв. Кожна з цих літер має розмір не більше 1 мм. Текст книги написаний індійської тушшю. Сама ж мініатюра виконана зі спеціальної тонкого паперу.

Міні-Конституція знаходиться в чохлі з зображенням герба. На створення мініатюри було витрачено близько 2 місяців. Мініатюра була передана в Музей книги і друкарства.

Влада – це ми, пам’ятаймо!

Майже на противагу Конституції СРСР та її сумнозвісній статті 6 про керівну роль Комуністичної партії, наші законодавці закріпили, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. 

Це було прагненням системно знищити тоталітарність в Україні та надати повний контроль над державою не вузькому колу номенклатурної еліти, а всім громадянам України.

Тож, не забуваймо: ми відповідальні за те, що відбувається в нашій Батьківщині, і на це є законна підстава. Всі органи влади є виключно похідними від народної влади. Саме народ надає владу і сам вирішує кому надати право керувати державою 

                 Знайомство онлайн 

з книгою Андрія Куркова Шенгенська історія" 

    Бібліотека працює  в режимі онлайн і пропонує знайомство  з сучасними українськими письменниками.Цього разу це-Андрій Курков,автор книжки "Шенгенська історія"

У романі йдеться про долю молодих литовців, що, зрадівши «безвізу», відправились шукати щастя в Західній Європі.
«Це перший безвізовий роман в Україні. І це перший мій роман без України і українців. Це роман про литовців і про Західну Європу. Це роман про те, що стається з маленькою нацією – ми не є маленькою нацією, а литовці є - коли піднімаються шлагбауми і можна спокійно вийти і розчинитись в загальноєвропейському культурному бульйоні народів», - говорить автор.
«Це історія сучасної Литви. Історія внутрішньо міграції у Європі, на прикладі Литви, адже Литва втратила вже 30 відсотків населення. Там населення було як у Києві, а зараз – набагато менше. Це європейська країна з давньою цікавою історію, найближча для нас серед оточення», - каже А. Курков.

Курков, А. Ю. Шенгенська історія / Андрій Курков ; [пер. з рос. Є.М. Тарнавського]. - Харків : Фоліо, 2017. - 715 с. : іл., портр.

Андрій Курков отримав Премію французьких ліцеїв у Європі за кращий роман "Шенгенська історія"

Ця книга є в нашій бібліотеці.

Онлайн-знайомство з книгою Данієля Дефо

Робінзон Крузо 

Літні канікули надають дітям безліч вільного часу для відпочинку і розвитку. Літо – час ігор, розваг, свободи у виборі занять, поповнення витрачених сил, відновлення Літо з книгою – це найкраща можливість для дітей поринути у світ літератури, познайомитися з творчістю нових для них письменників, відкрити нових героїв тощо. Бібліотека-філія с.Теково пропонує змістовно з книгою"смакувати"  літні канікули- читати.А зараз онлайн виставка-знайомство однієї книги,яка називається "Робінзон Крузо",автор якої Данієль Дефо.

Англійський письменник Даніель Дефо народився 1660 року в родині Джеймса Фо. Аристократичну частку «Де» він додав до свого прізвища згодом, коли почали виходити друком його книги. Письменник прожив бурхливе, повне тривог життя. З ранньої юності його переслідували різні незгоди, та він із дивовижною стійкістю й мужністю змагався з долею. Цей безталанний торговець і мандрівник зумів стати одним із найперших професійних журналістів Англії, а також видавцем впливових газет. Дефо зазнав злетів і падінь – із ним рахувалися найвпливовіші вельможі, та двірські інтриги й підступи ворогів довели його до в’язниці й ганебного стовпа. Проте, щоб із ним не траплялось, наперекір усім зрадливостям долі Даніель Дефо продовжував писати і друкувати книги, статті й навіть поеми.

За три десятиліття своєї літературної діяльності Дефо створив понад чотириста творів. Один тільки перелік його творів складає важкий том. А всіх його книжок, як цеглин, вистачило б на постамент для пам'ятника, на якому б височіла лише одна постать. І це не був би він сам. Людина в дивному одязі, у козлячій шапці й із волохатою парасолькою стояла б там, немов на пагорбі, оглядаючи все навкруги уважним поглядом моряка. Це Робінзон Крузо, герой книги, яка єдина принесла авторові славу на віки.

Книга «Робінзон Крузо» була написана за 2 місяці.
Даніель Дефо обійшов майже всіх видавців, але жоден не погодився взяти рукопис до друку. Один за одним видавці закривали перед ним двері.
— Якщо, негіднику, ти затримаєшся біля мого порогу ще кілька хвилин, я покличу констебля і тебе знову перепровадять туди, де тобі місце! — грізно гукав один видавець.
Говорили й по-іншому, але, по суті, те ж саме:
— Не вчасно, друже, ти у нас з'явився!
Говорили просто:
— Провалюй!
З останньою надією прийшов Дефо до молодого видавця Тейлора.
Той дивився на нього і ніби не бачив. Ні, видавець знав прекрасно, хто перед ним. Ще б пак! Прикмети й у поліцейському листку були вказані. Усі читали: смаглявий, ніс гачком. Так, Тейлор, як і всі, досить добре знав цього суб'єкта. Знав, що йому іноді руку міністри подають, а іноді в жоден порядний будинок не пускають. Ось і зараз, чого він саме до нього з'явився? Усю видавничу вулицю, мабуть, обійшов, і, видно, йому скрізь
відмовили... А це що він таке приніс? Не торкаючись протягненого йому рукопису, Тейлор покосився на заголовок. Він помітив слова: «Незвичайні пригоди... моряка з Йорка... Написано ним самим».
— Де взяв? — запитав Тейлор у Дефо, тому що знав, що письменник такий же моряк, як він, Тейлор, індійський раджа. Замість відповіді Дефо постукав пальцем по чолу.
— Знову обман, значить? — запитав Тейлор.
— Чесний обман, — відповідав Дефо.
— Кому зараз вигадки потрібні, — усе ще не здавався видавець, — коли правди скільки хочеш? Зараз кожен купець такого розкаже...
— Ця вигадка правдивіша за правду, — сказав Дефо. І Тейлор почув авторитетний голос, до якого, траплялося, сам уряд прислуховувався.
— Добре, залишіть, подивимося, чого ваша писанина варта.
Видавець узяв рукопис, але так, що ледве було не розсипав увесь по підлозі.
Через декілька днів Тейлор почав друкувати роман. За кількістю помилок і за числом друкарів, що допомагали Тейлору, видно, що книжку набирали і друкували дуже швидко. Видавець поспішав і не скупився ні на обкладинку, ні на папір, ні на шрифти, що були кращими, ніж голландські. Тейлор відчував, що ця книжка принесе йому неабиякі прибутки!
25 квітня 1719р. «Робінзон Крузо» побачив світ. Перший тираж обчислили приблизно в півтори тисячі екземплярів. 9 травня вийшов другий тираж. Ще через місяць потрібен був третій, а 7 серпня вийшов четвертий тираж. Книжка коштувала п'ять шилінгів — третина від вартості коня, а тому була доступною не всім.
Однак зацікавленість цією книжкою була неймовірна. Залишилися спогади про те, що прості люди день за днем відкладали гроші на «Робінзона Крузо».

Такої популярності не знала тоді в Англії жодна книжка.

Цікаво, що перше видання «Робінзона Крузо» було надруковано без імені автора. Дефо видав цей твір за рукопис, створений самим героєм історії.

Ви здивуєтеся, але й книги «Робінзон Крузо» у Дефо немає!

Роман був названий інакше:

На написання роману Д. Дефо підштовхнула зустріч з Олександром Селкірком — штурманом судна «П’ять портів». Він і розповів Дефо свою дивовижну історію. Селкірк посварився на кораблі з капітаном, і той висадив його на незаселений острів поблизу берегів Чилі. Там він прожив чотири роки і чотири місяці, харчуючись м’ясом кіз та черепах, фруктами й рибою. Спочатку Селкіркові було сутужно, але пізніше він навчився розуміти природу, опанував і пригадав чимало ремесел.
Одного разу до цього острова пристав брістольський корабель «Герцог» пін командуванням Вудса Роджерса, який і забрав на свій борт Олександра Селкірка.
Усі розповіді Селкірка Роджерс записав до суднового журналу. Коли ці записи були оприлюднені, про Селкірка заговорили у Лондоні, як про диво.
Д. Дефо використав розповіді про пригоди штурмана і написав свій роман про Робінзона Крузо. Сім разів автор змінював подробиці життя героя на острові. Він переніс острів із Тихого океану до Атлантичного, а час дії приблизно ми п’ятдесят років відсунув у минуле. Письменник також збільшив термін перебування свого героя на острові у сім разів. До того ж він подарував йому зустріч з вірним другом і помічником — з тубільцем П’ятницею.

Пізніше Д. Дефо написав продовження першої книги — «Подальші пригоди Робінзона Крузо». У цій книзі письменник розповідає про те, як його герой потрапив до Росії. Робінзон Крузо почав знайомитися з Росією в Сибіру. Там він побував на Амурі. А до цього Робінзон мандрував по всьому світу, побував на Філіппінах, у Китаї, переплив Атлантичний, Тихий, Індійський океани.

Роман Д. Дефо «Пригоди Робінзона Крузо» справив значний вплив на розвиток світової літератури. Він започаткував новий жанр — «робінзонаду». Саме так називають будь-який опис пригод на незаселеній землі. Книгу Д. Дефо багато разів наслідували. У Робінзона з’явилося багато двійників. Він мав різні імена, був і данцем, і греком, і шотландцем. Читачі різних країн чекали від письменників творів, не менш захоплюючих, ніж книга Д. Дефо. Так одна книга породила цілу низку інших літературних творів.

Письменник добре зрозумів почуття Робінзона Крузо в кінці свого життя, коли став самотнім. Його герой зазначав: «Посеред величезного скупчення людей у Лондоні, де я пишу ці рядки, я самотніший, ніж був усі 28 років заточення на безлюдному острові».

На могилу Дефо поклали білу плиту. З роками вона заросла, й, здавалось, що й пам'ять про цю людину покрилася травою забуття. Минуло більше 100 років. І час відступив перед його великими творами. Коли журнал «Крісчен уорд» у 1870 р. звернувся до хлопчиків і дівчаток Англії з проханням надіслати гроші на спорудження нового пам'ятника на могилі Дефо, тисячі прихильників, у тому числі й дорослих, відгукнулися на цей заклик. У присутності нащадків великого письменника відбулося відкриття гранітного монумента, на якому було висічено: «В пам'ять автора "Робінзона Крузо"». І це справедливо: з 500 творів, написаних Д. Дефо, справжню славу йому принесла саме ця книга.

«Пригодии Робінзона Крузо» витримали тисячі видань, їх перекладено майже всіма мовами світу, мільйони читачів і сьогодні зачитуються історією юнака з Йорка.

 Книга Данієля Дефо "Робінзон Крузо"- безсмертна книга, справжній гімн розуму, просвіті, людській стійкості й надії, яка не вмирає ніколи

Бібліотека-філія с.Теково запрошує після закінчення карантину завітати до нас і отримати книгу для читання.
А поки що, перелік сайтів,де ви зможете прочитати книги онлайн:

AeLib

AeLib – це бібліотека світової літератури, в якій зібрані оригінальні твори та їх переклади українською мовою. До уваги читачів – художня література різних років (від античної до сучасної), белетристика, філософія, філологія, дитяча .

Відкрита книга

Відкрита книга – це електронна бібліотека класики української та світової літератури, мета якої – розповсюдження та популяризація високоякісної та безкоштовної електронної книги. Знайти тут будь-що не вийде, тому що на сайті зібрані тільки твори, які вже стали суспільним надбанням.

E-bookua

Більшість книжок, розміщених на цьому сайті, – це художня література (українська та зарубіжна). Є як класичні твори, так і видання наших сучасників. Можна скачати або прочитати одразу на сайті.

Також тут є розділ з аудіокнигами, тому якщо ви віддаєте перевагу слуханню – точно знайдете щось собі до душі. Молодим батькам до уваги: на сайті є розділ з українськими народними казками, а також дитячі аудіокниги. Зможете зайняти дитину, поки будете працювати або насолоджуватись тишею.

Читайте!Будьте розумними!