В рубриці "Зірки літературного Всесвіту" бібліотека представляє літературну візитівку,присвячену 215 річниці з дня народження видатної постаті  класичної ліератури М.В Гоголя

                     " Завжди сучасний класик"

 "Микола Гоголь – постать, яка залишила величезний слід як в українській, так і в російській літературах. Письменник-психолог, письменник-драматург, письменник-реаліст, письменник-містик полонив серця своїх сучасників, став каменем спотикання українських та російських літературознавців усіх часів.

Хто він, цей українець, що писав російською мовою, кохаючи рідну Україну? Українські і російські письменники, які вперше прочитали М.В.Гоголя, були зачаровані його словом, простим і влучним, страшним і містичним, дотепним і жартівливим, правдивим і безкомпромісним. Герої знаменитого українця були виписані з такою щирістю, що читач з насолодою споглядав як чесного і доброго, так і підлого          й           жалюгідного          героя. Письменник легенда – гордість українців і росіян, людина, ім’я якої плекають слов’янські народи, бо душа автора належала їм обом. Мова його творів – то мова України, краю, де він народився і

 виріс. Твори Гоголя переповнені українськими словами: бандура, баклага, батіг, вояка, винниця, галушки, діжа, добродій, повітка, пошапкуваться, пищик, ясочка, стусан, сукня… Природа України зачарувала Гоголя, і він отримував величезну насолоду і задоволення, просто упивався красою, описуючи Дніпро, ніч, степ…
Як зазначив Микола Жулинський «Шевченко і Гоголь – дві половинки великого українського серця – так ніколи й не стулилися. Не зустрілися, не погомоніли. Не пожартували й не заспівали українських пісень… Лиха доля розносила їх по світах – Гоголя усамітнювала в країнах Європи, а Шевченка гнала пекельними пісками подалі від України. І Шевченко, і Гоголь духовно живилися Україною, її історією, народною культурою, легендами, міфами, переказами. Обидва були на час полишення України свідомими українцями, внутрішній світ яких наповнився національною історичною міфологією, українською казкою, легендою, звичаями та обрядами, емоційним переживанням життя і побуту земляків.»
Гоголь був надзвичайно талановитим письменником, але навіть його великий талант не зробив би з Гоголя великого митця, якби не мав він того широченного світогляду,овіяного епохою, країною, народом, місцевими та історичними обставинами. Геніальність його натури як письменника і як людини полягає в тому, що він не тільки зафіксував, побачив те, що не дано іншим, а дістав і освітив перед світлом прожектора найменші і найнепомітніші риси героя. Неповторність та оригінальність письменника побачили й оцінили (кожен по-своєму) всі літературознавці тієї епохи, хоч і оцінки їх не завжди збігались, але «не помітити», пройти повз талант Гоголя не міг ніхто.душі, письменника завжди жила і квітла Україна і він сам був тим українцем, у якому бурхливо кипить, нестримно вирує, ніжно дише і полум’ям горить життя.