Бібліотека с.Теково  до 140 -річчя з дня      
                               народження
                Марійки Підгірянки представляє 
літературний портрет
"Цілителька дитячих сердець"

                        Дорогі друзі бібліотеки!

  А чи знайомі ви з творчістю видатної української письменниці Марійки Підгірянки? Читали її чудові, мелодійні вірші? Ні? Тоді знайомтесь.

                                                       
                                                        Снилось мені ясне сонце,
                                                        Що в хаті світило, –
                                                        А то лиш так моя мама
                                                        Дивилася мило.
                                                        Приснивсь мені легкий вітрик
                                                        Що пестив колосся, –
                                                        А то мені моя мама
                                                        Гладила волосся.
                                                        Снилась мені ягідочка,
                                                        Як мед – солоденька, –
                                                        А то мене цілувала
                                                        Мама дорогенька.
                                                                       (Вірш “Моя мама" із                                                           збірки
                                                               “Безкінечні казочки”).

Марійка Підгірянка — це псевдонім української поетеси Марії Ленерт-Домбровської. А звали її так по-дитячому — Марійка, тому що вона писала вірші для дітей. І була не лише письменницею, а й вчителькою…

А псевдонім Підгірянка — на честь рідного краю Підгір’я, тобто Прикарпаття. Саме там 29 березня 1881 року у родині лісничого Омеляна Ленерта, яка проживала у селі Білі Ослави, народилася дівчинка Марійка… Вона зростала на Гуцульщині, оповитій казками та легендами, змалку вбирала у душу мамині казки та пісні, дідові бувальщини і легенди, коломийки та приказки, красу рідного краю. А ще Марійка дуже любила слухати пісні… На її батьківщині вони називаються співаночками. Згодом вона сама почала римувати — і співати. На жаль, дівчинка змогла закінчити лише двокласну школу у селі Уторопи, куди переїхала родина. Але Марійка часто гостювала у свого дідуся, священника Миколи Волошина, який мав багато книжок.

Віршик,написаний Марійкою Підгірянкою в 13 років.

                                                       Дзвонить, грає срібна річка,
                                                      А в криштальну воду
                                                      Задивилася смерічка
                                                      Та й на свою вроду.

                                                      Гей, виросла ж та й висока,
                                                      Та нема їй пари:
                                                      Пила воду із потоку
                                                      І сивої хмари.

                                                      Брала пахощі з повітря
                                                      У весняну пору;
                                                      Вибуяла так на вітрі,
                                                      Виросла угору!
                                                            (Вірш “Смерічка” із збірки
                                                            “Ростіть великі”).

Наполеглива Марійка самотужки здобула освіту, склала екстерном іспити у жіночій вчительській семінарії і стала, як мріяла, вчителькою. У школі вона працювала понад сорок років… А це було нелегко, бо у ті часи Західна Україна потрапляла під владу різних урядів (Австро-Угорщини, Чехії, Польщі), які неприхильно ставилися до розвитку української культури. Марійка Підгірянка ніколи не вважала себе поетесою і не прагнула друкувати своїх творів. Вона писала віршики для дітей, щоб їм легше було вчитися: запам’ятовувати букви, математичні дії, пояснювати різноманітні явища природи. У своїх віршах М. Підгірянка вчила дітей любити і поважати старших, допомагати їм у всьму. А скільки ніжних і щирих слів про матусю. Крім любові до родини, до рідної оселі , поетеса вчила любити , шанувати і дорожити ще одною матір’ю – Україною.

Замовляйте книги в бібліотеці,у нас на період карантинних обмежень працює послуга "Книга на замовлення".

Приємного читання!