Літературний календар

Сьогодні виповнюється 120 років від дня народження Валер'яна Підмогильного.

Творчість Валер’яна Підмогильного, блискучого майстра новели, талановитого перекладача цілої бібліотеки французької класичної літератури, літературознавці ставлять вряд з найвидатнішими письменниками світу. Між тим більшість наших співвітчизників ще тільки починають відкривати для себе його ім’я і творчість.

Його роман «Місто» одна із знакових книг століття. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Дослідники відносять роман до такої мистецької течії як екзистенціалізм, тому твір можна порівнювати з найкращими зразками літератури подібного змісту. Він близький геніальним прозаїкам і в той час своєрідний, яким і має бути справжнє мистецтво. Злочин, що робить місто з людиною, нагадує Достоєвського з його живим і зловісно сірим Петербургом і Мопасана з темою морального виродження в «Любому Друзі». Разом із цим – це суто українська драма людини – сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз'їдає серцевину особистості.

ГРЕБІНКА Євген Павлович (02.02(21.01).1812–15(03).12.1848) – байкар, письменник, перекладач, педагог, громадський діяч. Н. на х. Убіжище (нині в складі с. Мар'янівка Гребінківського р-ну Полтав. обл.) в сім'ї відставного гусарського офіцера, дрібного поміщика. Походив зі старовинного козац.-старшинського роду Граб янок.Закінчив 1831 Ніжинську г-зію вищих наук. Після кількох місяців служби у 8-му Малорос. козац. полку вийшов у відставку, займався літ. працею в своєму маєтку. На поч. 1834 переїхав до Санкт-Петербурга, працював чиновником і одночасно викладачем у кількох військ. навч. закладах, відвідував літ. салони, де познайомився з багатьма громад.-культ. діячами. Опублікував зб. "Малороссийские приказки" (1834, 2-ге вид. 1836), створив гурток укр. літ.-мистецької інтелігенції. Друкувався в рос. періодиці (Современник, "Библиотека для чтения" та ін.). Від 1837 повністю зосередився на викладацькій роботі. Через І.Сошенка познайомився з Т.Шевченком, сприяв викупові того з кріпацтва, допоміг видати "Кобзар" (1840); 1841 підготував і видав один із перших українських альманахів "Ластівка", в якому помістив твори Т.Шевченка. Шевченко намалював портрет Г., а в червні 1843 гостював у нього в маєтку.

Євген Гребінка опублікував "Рассказы пирятинца" (1837), істор. повість "Ніжинський полковник Золотаренко" (1842) та роман "Чайковський" (1843), романтичну поему "Богдан" (1843), низку переспівів укр. нар. пісень, ліричних віршів укр. і рос. мовами; деякі з них стали популярними піснями та романсами: "Українська мелодія" ("Ні, мамо, не можна нелюба любити"), "Черные очи" ("Очи черные, очи страстные"), "Песня" ("Помню, я еще молодушкой была"). Г. належить перший повний укр. переклад "Полтави" О.Пушкіна(в бурлескно-травестійному стилі). Славу Г. принесли байки.

Окремі твори Г. перекладені болг., польс., сербською, угор., чеською мовами. Матеріали про життя та творчість Г. зберігаються у від. рукописів Ін-ту літ. ім. Т.Шевченка НАН України (фонд № 65).

День пам'яті Євгена Плужника-письменник "розстріляного відродження"

Плужник Євген Павлович народився 26 грудня 1898 р. у слободі: Кантемирівці Воронезької губернії в родині дрібного купця: Закінчивши гімназію в м. Боброві, у 1918— 1920 pp. жив на Полтавщині, працював учителем, вів театральний гурток, був актором. У 1920 р. Плужник переїхав до Києва, де навчався в Київському ветеринарно-зоотехнічному інституті (1920-1921рр.).У 1921р. він вступив до Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка, але вищої освіти не здобув. У 1923 р. під псевдонімом Кантемирянин Плужник опублікував перші вірші в газеті „Більшовик” і журналі „Глобус”. У 1926р. вийшла його збірка „Дні”. Поет став членом літературного угруповання „Лан¬ка”. У цей час загострилась його хвороба на туберкульоз, але Є. Плужник продовжував працювати: разом з В. Підмогильним видав словник „Фразеологія ділової мови”, редагував твори інших письменників, перекладав російську класику. Усередині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання осінь» (1927)4 грудня 1934 заарештований НКВД. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації і засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув’язнення на Соловках, де він помер 2 лютого 1936 від туберкульозу. Реабілітований у серпні 1956 року.