Бібліотека-філія с.Теково в рубриці 

                     "Зірки книжкового Всесвіту" 

        пропонує ознайомитись з літературною візитівкою 

                     "Андрій Малишко.Пісня про рушник"

Вірш «Пісня про рушник» Андрія Малишко є одним з найвідоміших творів автора в його бібліографії. В цій пісні він зміг досягнути не тільки художньої вершини творчості, а й зуміти показати всю глибину культури українців. Вірш увійшов до збірки «Серце моєї матері» та поєднав в собі елементи інтимної лірики автора та його філософські роздуми про те, якою має бути життєва дорога в людини.

Центральним образом твору стає матір та рушник, який та дарує своїй дитині. Малишко зі всім талантом показує, наскільки сильно матір може любити свою дитину. Мати готова піти на все, щоб її діти були щасливі.

Символізм в вірші грає важливу роль, а найважливішим символом стає рушник. В нього автор заклав одразу дві функції: першою стала життєва дорога, в той час як друга – це материнське благословення, що дає мама своїй дитині, коли та йде з дому. Почавши читати вірш «Пісня про рушник» Андрія Малишко, не можна не захопитися тим, як гарно автор змушує свого читача згадати не тільки свою домівку і рідних, а й теплі слова, що кожній дитині каже мама.

Образ матері автор описує великою кількістю епітетів. Для ліричного героя вона є уособленням всього прекрасного та величного, на що здатна людина. Її любов та теплота не знають меж і саме тому ця тема пронизує собою фактично всю творчість Малишка.

Приємного читання!

ПІСНЯ ПРО РУШНИК 

Рідна мати моя, ти ночей не доспала, 

Ти водила мене у поля край села, 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

 І рушник вишиваний на щастя дала. 

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, 

рушник вишиваний на щастя, на долю дала. 

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, 

зелені луги, й солов'їні гаї, 

твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші твої. 

І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, 

І засмучені очі хороші, блакитні твої.

 Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

 В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

 І дитинство, й розлука, і вірна любов.

 І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю: 

І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/m/malishko-andrij/369-andrij-malishko-pisnya-pro-rushnik Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua