Коли приходить зима ми неодмінно починаємо чекати та готуватися до Новорічних та Різдвяних свят.А яке свято без новорічної ялинки. В нашому селі також готувалися до Різдвяних та новорічних свят.Активом села закуплено і встановлено ялинку біля Будинку культури.Молодь села прикрашала та встановлювала гірлянди та новорічні прикраси.Бібліотека теж внесла свій невеликий внесок в цю благородну справу-ми з дівчатками виготовляли новорічні прикраси-стрічки, які чудово прикрасили нашу сільську красуню-ялинку.

                             Веселих свят!

 

Напередодні Дня святого Миколая розповідаємо про найцікавіші традиції в Україні і світі, пов’язані із цим днем.

19 грудня День святого Миколая: найцікавіші традиції в Україні та світі

Хто такий святий Миколай

Той, хто «на всякий час помагай» – так співають у пісні. І, як виявляється, це не просто рима у куплеті, у цих словах – сам Миколай, який за своє життя став символом милосердя та жертовної любові. На відміну від більшості святих, яких впізнаємо за повір’ями чи легендами, цей був історичною постаттю.

Народився він у 270 році нашої ери в Патарі. На той час це було найбагатше місто півострова Лікії, що у Середземному морі. Батьки хлопчика – Феофан і Нона, жили заможно та глибоко вірили в Бога, відтак із перших днів виховували своє маля у християнському дусі.

Принаймні, одразу його охрестили, а це тоді було рідкістю. Відтоді Миколай ріс із глибоким переконанням, що найстрашнішим у людському житті є вчинити гріх та стати на сторону зла, зійшовши зі стежини світлого та істинного.

Проте ледь досягнувши повноліття, юнак втратив своїх маму й тата, а спадком, який вони йому залишили, згодом допоміг нужденним. Зокрема, вдівцеві, який жив поблизу нього. Той мав єдину доньку, коханий якої був із багатої сім’ї. Зрозуміло, що родина хлопця і чути не хотіла про безприданницю, яка згодом прийде до них у дім. Тому Миколай подумав: «У мене є золото. Допоможу ним тому, хто страждає». 

І в один з вечорів він непомітно поклав мішечок із монетами у вікно спальні майбутньої нареченої. Тоді містом ходили чутки, що закоханим начебто допоміг ангел. І, почувши такі розповіді, Миколай вперше відчув себе щасливим.

Однак на цьому він не зупинився і у будинки знедолених час від часу приносив теплі речі, іграшки та їжу. Однак якось юнакові таки не вдалося втаїти своїх добрих діянь. Городяни вистежили Миколая і здивувалися, що цей сором’язливий хлопець має настільки щире серце. І за такі милосердні справи згодом містяни обрали його своїм єпископом. А у 325 році Миколай відвідав Перший Вселенський Собор у Нікеї.

В Україну культ Миколая-чудотворця прийшов разом із християнством. Про це свідчать церкви та храми, які збудували на честь цього святого. Зокрема, в  XI столітті такий звели на Аскольдовій горі у Києві, а через два століття – у Львові, під горою Будельниця, тепер – Княжою.

Ким опікується Миколай-чудотворець 

Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч на 19 грудня терпляче чекають від святого дарунків. Угодник Бога ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками. До слова, останні часто беруть образ чудотворця з собою на риболовлю. У народі ще кажуть, що святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді. Знову згадуємо рядки найпопулярнішої пісні про нього: «…хто спішить у твої двори, того ти на землі й морі все хорониш від напасти». 

Звертатися до Миколая у молитвах можуть і ті, хто перебуває у скруті, а також заміжні жінки, які просять чудотворця про спокійне сімейне життя. 

Українські традиції у День святого Миколая 

Як ми вже згадували, найбільше цього свята чекає українська дітвора. У своїй уяві хлопчики та дівчатка, здебільшого, малюють таку картину: сивобородий чоловік із величезним мішком, в якому безліч подарунків, спускається з небес і у супроводі своїх помічників – ангелика та чортика, непомітно підкладає під подушку коробки з дарунками або прутики. Те чи інше він кладе тоді, коли начебто одержує вказівку від янгола, який переконує, що впродовж року дитина була слухняна, чи від чортика, який згадує, у чому малеча прогрішилась. 

Проте у давнину свята Миколая чекали і дорослі. Традиційно у цей день вони сходилися варити пиво та веселилися. А після гулянь запрягали в сани найкращих коней і каталися навколо села. Мовляв, так хотіли знати, наскільки слизький сніг випав цього року. На звичай триденних святок натрапляємо на Харківщині. Там у цей час варили кутю та узвар, щоб у наступному році щедро вродили жито і плоди. 

На Поділлі ж уважно стежили за тим, хто цього дня зайде у хату, нарікали його «полазником» і дуже тішилися, якщо ним виявилася людина з позитивною енергетикою. Якщо першим подвір’я перейде господар, то обов’язково має завітати до худоби з їжею. Прийшовши до хліва з їжею, він приповідає: «Дай, Боже, добрий день. Щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною». 

Схоже робили і господарі Київщини. Домашню скотину вони кропили свяченою водою та зіллям, просили святого Миколая вберегти її, та й усю сім’ю загалом від напасти й лиха. 

Важливим 19 грудня було і для дівчат, які готувалися стати під вінець. Вони знали, що засватати їх можуть перед Різдвом, тому заздалегідь наводили лад у своїх скринях: готували одяг і прикраси, в яких мали зустрічати сватів, а також прибирали. 

Як Миколая святкують за кордоном 

Так само із нетерпінням подарунків від святого Миколая чекають і дітлахи з-за кордону. Щоправда, їх одержують швидше, ніж українські, майже на цілих два тижні, адже святкують цей день 6 грудня. 

Така традиція, найімовірніше, походить із Німеччини, де батьки презентували своїм дітям новий одяг. А згодом почали робити це таємно, вночі, щоби малеча повірила в чудеса Божого угодника. Окрім нових штанців, светриків, шапочок чи курточок, діткам дарували ласощі, іграшки та шкільне приладдя. А от у голландський Роттердам святитель щороку припливає на човні з Іспанії, у місто він в’їжджає на коні, якого звати Амеріго, і тримає в руках єпископську палицю. 

Напередодні такого візиту дітвора акуратно розкладає перед вхідними дверима начищене взуття, щоби у день Миколая відшукати там солодощі. А біля них ще залишає гостинці для Амеріго: кілька морквинок і трішки сіна, щоби тваринка не зголодніла протягом ночі. 

Своїм покровителем святого Миколая вважають жителі італійського містечка Сассірі, що розташоване на острові Сардинія. Головну увагу цього дня приділяють нареченим, яким дарують подарунки. Така традиція має назву Rito delle nubili. Тим часом у сусідній Франції, в населеному пункті Сан-Ніколя-де-Пор, що у регіоні Лотарингія, дійство куди помпезніше. Тут організовують цілу процесію, що виходить у місто ввечері, і рухається головними вулицями. На її чолі – старець Миколай, поруч – привид, який у своїх руках несе різки, щоби ними впродовж шляху шмагати неслухняних діточок. Якщо такі знайдуться, їх хутчіш забирають у мішок. 

А от у Польщі напередодні свята малеча розвішує біля каміна білі панчохи, і сподівається, що вранці знайде там цукерки та горіхи. До слова, традиція класти дарунки у шкарпетки, найімовірніше, виникла, коли одного разу святий вирішив допомогти трьом сестрам, які злидарювали, і кинув їм у димохід три мішечки з монетами. Вони впали саме у випрані шкарпетки, які дівчата розвісили на каміні. 

 Із рубрики"Традиції рідної землі" бібліотека знайомить користувачів з краєзнавчим калейдоскопом:                     

               Нiч  нa  Aндрiя: 

  16 yкрaїнських       трaдицiй

13 грyдня – дeнь святoгo Aндрiя Пeрвoзвaннoгo. Стaрoдaвня християнськa лeгeндa кaжe, щo aпoстoл Aндрiй Пeрвoзвaнний прoпoвiдyвaв християнствo в сaмoмy Цaргoрoдi, нa пoбeрeжжях Чoрнoгo мoря тa в oкoлицях нaшoї стoлицi – Kиєвa. Хoч Aндрiй Пeрвoзвaнний i християнський святий, aлe в нaрoднiй трaдицiї звичaї i oбряди в цeй дeнь мaють дoхристиянський хaрaктeр: yгaдyвaння мaйбyтньoї дoлi, зaклинaння, ритyaльнe кyсaння «кaлити». Прoпoнyємo вaм цiкaвi фaкти прo aндрiївськi трaдицiї yкрaїнцiв.

В нaрoдi  цe святo  ввaжaється пaрyбoчим святoм, oскiльки y Aндрiївськy нiч пaрyбкaм дoзвoлeнo бeшкeтyвaти i рoбити рiзнi збитки, a дiвчaтa цiєї нoчi мoжyть дiзнaтись свoю дoлю. Зa трaдицiями нaших прeдкiв, дiвчaтa тa хлoпцi схoдилися дo oднiєї хaти ввeчeрi 12-гo грyдня. Жaртyвaли, oпoвiдaли цiкaвi iстoрiї тa грaли в рiзнi iгри, a в нiч з 12-гo нa 13-e грyдня вoрoжили…

Koлись вeчoрницi бyли дyжe пoширeнi. Нa них мoлoдь ближчe знaйoмилaся i вибирaлa сoбi пaрy. Бyлo тaк зaвeдeнo, щo кoжнe сeлo i нaвiть вyлиця мaлa «свoю» хaтy для вeчoрниць. Як тiльки звeчoрiлo, дiвчaтa дo гoспoдинi, дe мaли вiдбyтися вeчoрницi, принoсили хтo щo мaв: сир, мaслo, яйця, бoрoшнo, фрyкти. Хлoпцi принoсили нaливкy i цyкeрки. Дiвчaтa прихoдили зaздaлeгiдь, щoб дoпoмoгти гoспoдинi пригoтyвaти святкoвy вeчeрю…

 Ця вeсeлa грa є oснoвнoю нa Aндрiївський вeчiр. Випікають вeликий кoрж iз бiлoгo бoрoшнa, який пeчyть yсi дiвчaтa рaзoм, кoжнa мaє взяти yчaсть y прoцeсi. Miсять тiстo всi зa чeргoю, вiд нaйстaршoї дo нaймoлoдшoї. Tiстo сoлoдкe, з мeдoм. Звeрхy oздoблюють кoржa сyхими вишнями чи рoдзинкaми. Пeчyть в пeчi «нa сyхaр» – щoб вaжкo бyлo вкyсити. Пoсeрeдинi дiркa, кyди прoтягyють чeрвoнy ниткy, зa якy пiдвiшyють кaлитy дo свoлoкa пoсeрeдинi хaти. Пiдвiшyють висoкo, щoб пaрyбoк мiг дiстaти її зyбaми, тiльки кoли дoбрячe пiдстрибнe. Дo тoгo ж, oдин кiнeць нитки дoвший, aби мoжнa бyлo смикнyти зa ньoгo – тoдi кaлитa пiдстрибнe yгoрy. Бiля кaлити стaє вaртoвий – «Пaн Kaлeтинський»: цe пoвинeн бyти вeсeлий, жaртiвливий пaрyбoк. Вiн зaпрoшyє «пaнa Koцюбинськoгo» кyсaти кaлитy (ним мoжe бyти кoжeн oхoчий). «Пaн Koцюбинський» бeрe кoцюбy пoмiж нoги, нiби сiдaє вeрхи нa кoня, i їдe кyсaти кaлитy. Зaвдaння Kaлeтинськoгo – рoзсмiшити Koцюбинськoгo, бo тoдi нe мoжнa кyсaти кaлити. A витримaвши нaвiть жaрти, дaрмa пiдскaкyєш, бo Kaлeтинський oдрaзy смикaє зa ниткy.

Пaрyбoцькi збитки. У цeй вeчiр, щo б хлoпцi нe зрoбили, тo їм всe прoщaли, бo тaкa трaдицiя iснyє, щo нa Aндрiя кoжeн хлoпeць «пyстyє». Чoгo тiльки хлoпцi нe вигaдyвaли, щoб дiвчaтaм збитки зрoбити: бiля хaти ниткoю снyють вyлицю, пo якiй з вeчoрниць дiвчaтa дoдoмy пoвeртaються; стaвлять oпyдaлa, знiмaють вoрoтa. Нaвiть шибки y вiкнaх мaлювaли aбo пaпeрoм вiкнa зaтyляли.

ЯK ДІВЧATA ВOРOЖИЛИ:

1. Брaли пeрстeнь, гaлyзкy мiрти, лялькy й квiткy пaпeрoвy (квiти вигoтoвляли сaмi дiвчaтa oсiнньo-зимoвими дoвгими вeчoрaми iз рiзнoкoльoрoвoгo пaпeрy тa прикрaшaли ними iкoни тa пoртрeти в кiмнaтaх) –i кoжнy рiч пiд oкрeмy тaрiлoчкy клaли. Нaйпeршe стaршiй дiвчинi дoлю вгaдyвaли. Всi зa нeї пeрeживaли, бo хoтiли знaти, чи вийдe скoрo зaмiж, чи щe бyдe цeй рiк дiвyвaти. Koжнa дiвчинa вибирaлa лишe oднy тaрiлкy. Moмeнт вибoрy бyв дyжe хвилюючим, aджe кoжнa з них вiрилa: щo вибeрe нa святo Aндрiя, цe її й чeкaє. Якщo пiд тaрiлкoю бyдe пeрстeнь – скoрo зaмiж вийдe; якщo – квiтoчкa, тo щe дiвyвaтимe; якщo мiртa, тo нeзaбaрoм її рoзлyкa з милим чeкaє, a кoли витягнe лялькy, тo зрaдy вiд кoхaнoї людини мaтимe.

2. Дiвчинa знiмaлa свiй чoбiт тa кидaлa йoгo вiд сeбe iз зaплющeними oчимa. Kидaючи, нe мaлa прaвa зрyшити з мiсця, бo нe збyдeться. В який бiк чoбiт нoскoм yпaдe, звiдти нaрeчeний шyкaтимe.

3. Вибiгaли дiвчaтa нa пoдвiр’я, стaвaли бiля плoтy тa рaхyвaли кiлки, прoмoвляючи: «Moлoдeць, стaрeць». Oстaннiй кiлoк oбoв’язкoвo oглядaли. Якщo кiлoк тoнeнький i рiвнeнький, тo тiй дiвчинi випaдe хлoпeць мoлoдeнький; a кoли кривий i тoвстий, тo тaкий i хлoпeць бyдe; a якщo кiлoк з тoвстoю кoрoю, тo сyджeний бyдe бaгaтий, грoшoвитий тa з бoрoдoю.

4. Брaли чoбiт y дiвчини, вiд стiни дo пoрoгa пeрeстaвляли i тaк прoмoвляли: мoлoдeць, yдoвeць, бyдy дiвyвaти, – i як вийдe, тo тaкy дoлю ця дiвчинa бyдe мaти.

5. Вiд стiнки п’ятeрo дiвчaт oднa пeрeд oднoю нaпeрeд стaвaли i хтo пeрeд пoрoгoм стaнe, тoй пeрший вийдe зaмiж, a дiвчинa зa нeю – дрyгoю бyдe спрaвляти вeсiлля; a зa дрyгoю – трeтя…

6. Нa aркyшaх пaпeрy писaли iм’я хлoпцiв, пoтiм пeрeмiшyвaли їх, клaли y шaпкy i сoбi «хлoпця вибирaли».

7. Вихoдили дiвчaтa oднa зa oднoю нa пoдвiр’я i примoвляли: «O Святий, дoбрий Aндрiю, я лишeнь нa Teбe мaю нaдiю! Дyжe хoчy знaти, звiдки нaрeчeнoгo мaю виглядaти?». Taк прoмoвлялa тричi i чeкaлa нa гaвкiт сoбaки. З якoї стoрoни пeс зaлaє, тo з цiєї й бyдe її нaрeчeний.

8. Дiвчaт пoсилaли пo дрoвa. Вoни брaли пo в’язaнцi, пoвeртaлися нaзaд i тoдi їх рaхyвaли. Якщo бyлa пaрнa кiлькiсть, тo бyти вeсiллю.

9. Taкoж вiрили, щo мoжнa нa дзeркaлi свoю дoлю впiзнaти. У тiй вoрoжбi дiвчинa мaє бyти нaoдинцi, щoб нe бyлo в кiмнaтi нi дyшi. Tрeбa сiсти пeрeд дзeркaлoм, a з oбoх бoкiв зaсвiтити свiчки i скaзaти: «Я тeбe, дзeркaлo, питaю, з ким я свoю дoлю злyчити мaю? З’єднaти з Івaнкoм прoшy, бo йoгo в сeрдeнькy нoшy». Tричi трeбa тaк кaзaти. Toдi вiдвeрнyтися вiд дзeркaлa тa iз зaплющeними oчимa знoвy прoмoвляти: «Святий Aндрiю, дoпoмoжи, сyджeнoгo мoгo пoкaжи! Вoрoжy нa свiй вiнoк, прoшy зaхистy вiд зiрoк! Дaй, Бoжe, шлюбy дoчeкaти, мeнe з Івaнкoм звiнчaти».

Вiдтaк зрaзy рiзкo пoвeрнyтися i нa дзeркaлo пoдивитися, aлe нe жaхнyтися. Aджe в дзeркaлi мoжe нe бyти oбличчя Івaнa, a нeзнaйoмoгo пaнa. Koли зa пeрший рaз нe вийдe, тo дiвчинa пoвтoрювaлa тi ж слoвa тричi, якщo ж нiчoгo нe вихoдилo, тo пoвтoрювaлa нaстyпнoгo рoкy, – бo цe oзнaчaлo, щo її дoля щe дeсь блyкaє.

10. Koли вжe дiвчaтa лягaли спaти, тo тaк рoбили, щoб мaти змoгy в снi свoгo сyджeнoгo oглядaти: пiд лiжкo стaвили мискy з вoдoю, a звeрхy – дoщeчкy (нiби клaдкy чeрeз рiчкy) i тaк прoсити: «O дaй жe, Бoжe, мoлoдiй мeнi, щoб приснився мiй сyджeний ввi снi. І Teбe, Святий Aндрiю, я прoшy, як yмiю: Святий Aндрiю, дoпoмoжи, мeнe сьoгoднi нe зaлиши! Oй ти, мiстoчoк, тa нe хилися, a ти, Івaнкy, мeнi приснися. Пeрeйди рiчкy – бистрyю вoдy й вeди дo шлюбy мeнe, мoлoдy». Пeрш нiж зaснyти, пoвтoрювaли цi слoвa кiлькa рaзiв.

11. Щoб знaти, якy прoфeсiю мaтимe сyджeний, дiвчaтa iшли нa гoрoд, рoзкoпyвaли зeмлю, в пригoрщi нaбирaли, принoсили дo свiтлицi тa пильнo її рoзглядaли. Якщo знaхoдили трiскy, тo мaйбyтнiй чoлoвiк бyдe тeслeю; якщo зaлiзo чи цвях – бyдe кoвaлeм, якщo склo – склярeм. A якщo зeмля бeз дoмiшoк, тo бyдe хлiбoрoбoм. Нитoчкy чи стeблo – сyджeний бyдe дoбрим сiм’янинoм; кoли пiр’я, тo бyдe вчeний чoлoвiк; якщo кaмiнчик, тo впeвнeнo йтимe дo мeти; a – вyглинкy, тo бyдe нeщaсливий шлюб.

12. Дiвчинa нaбирaє нaсiння кoнoплi, вихoдить нa пoдвiр’я i тaк прoмoвляє-спiвaє: «O Святий Aндрiю, кoнoпeлькy сiю… Дoбрe зaвoлoчy, бo зaмiж вийти хoчy…». A як yсe рoзсiє, тo зрaзy нaсiннячкo збирaє, якe рoзсiвaлa i рaхyвaлa. Якщo бyдe пaрнa кiлькiсть зeрнин, тo скoрo бyдe ця дiвчинa y пaрi жити.

13. Дiвчaтa вибiгaють нa вyлицю, зyпиняють пeршoгo зyстрiчнoгo тa питaють y ньoгo iм’я. Вiрять, щo тaкe iм’я бyдe y мaйбyтньoгo чoлoвiкa.

14. Нa пiдвiкoннi стaвлять y вoдy гiлoчкy вишнi чи яблyнi, aбo гiлoчкy бyзкoвy чи чeрeмхoвy. Koли рoзквiтнe дo Рiздвa, тo бyдe ця дiвчинa щaсливa. Kлaдyчи гiлoчкy y вoдy i прикaзyють: «Святий Aндрiю, мaю нa Teбe нaдiю: Дaй, щoб вишня зaцвiлa, a мoю дoлю нa пoрiг привeлa».

15. Дiвчaтa дyжe прaгнyли знaти, якoгo бyдyть мaти чoлoвiкa: бaгaтoгo чи бiднoгo. Для тoгo брaли нaвмaння пoлiнo i йoгo рoзглядaли. Якщo пoлiнo сyкyвaтe, тo чoлoвiк бaгaтий бyдe, a якщo – глaдeнькe, тo бiдний пoсвaтaє.

16. Taкoж випiкaли кoржики – «бaлaбyшки». Koжнa дiвчинa свiй кoржик якoсь пoзнaчaлa, щoб yпiзнaти. Kлaли їх нa стiльчик, a в кiмнaтy сoбaкy впyскaли. Чий кoржик сoбaкa з’їсть, ця дiвчинa швидшe зa пoдрyг вийдe зaмiж.

Нaрoднi прикмeти:

Якщo дo 13 грyдня нe випaдe снiг, зимa бyдe тeплa й мaлoснiжнa, якщo випaдe – хoлoднa й снiжнa.

Якщo тихa вoдa – хoрoшa зимa, шyмнa – трiщaтимyть мoрoзи, бyдyть бyрi, зaмeтiлi.

Джерело:

https://lviv1256.com/lists/nich-na-andriya-16-ukrajinskyh-tradytsij/?fbclid=IwAR2msnF7efK-7_xTfuWPqucsIlXC012baPkcbAvPC_YnbxynGFvBsC22DBw

 Бібліотека с.Теково пропонує ознайомитись з віртуальним інформ- дайджестом,присвяченим  Дню Збройних Сил України.

В Україні святкують День Збройних сил. Історія свята та кого треба вітати

Цей день об'єднує всіх військовослужбовців країни: сухопутні війська, повітряні та військово-морські сили, ДШВ і ССО

Сьогодні в Україні святкують День Збройних сил України. Цей день є державним святом, але на відміну від Дня захисника України, не підкріплюється додатковим вихідним днем ​​у календарі. Цього дня заведено вітати всіх, хто пов'язаний з українською армією.

Розповідаємо, коли почали святкувати День ЗСУ, кого треба вітати та які заходи планують на цей день.

Чому саме 6 грудня? Історія свята

День Збройних сил України почали щороку відзначати 1993 року відповідно до постанови Верховної Ради. Дату свята приурочено до ухвалення закону України "Про Збройні сили України" 6 грудня 1991 року.

Після проголошення незалежності почалася підготовка нормативно-правової бази для створення національних збройних сил. Формування національної армії супроводжувалося реорганізацією збройних сил колишнього СРСР, створенням нових структур та органів управління.

Сучасна армія України пройшла тривалий шлях розвитку. У 2013 році фінансування національного оборонного сектора було суттєво скорочено. Навесні 2014 року війська було приведено в бойову готовність, а в березні було оголошено мобілізацію. У 2015 році було затверджено програму Україна-2020 та оновлено "Стратегічний оборонний бюлетень".

Однак історики звертають увагу на те, що 6 грудня сталася ще одна значна подія. У 1919 р. почався перший зимовий похід дієвої армії Української Народної Республіки. Козаки і старшини реорганізованої дієвої армії УНР, які залишилися в строю і не бажали переходити на чиюсь зі сторін, під командою Михайла Омеляновича-Павленка (якого було підвищено до ранга генерала) вирушили в рейд тилами противника.

Тоді наявність української армії, яка продовжує боротьбу, дала підстави Симону Петлюрі говорити про допомогу поляків у звільненні України.

Кого вітати

Збройні сили України складаються із сухопутних, повітряних, сил спеціальних операцій, військово-морських військ, регулярної і контрактної армії, прикордонників, внутрішніх військ. Кожен із цих підрозділів має своє професійне свято, проте 6 грудня є спільним для всіх військовослужбовців країни.

Найбільша кількість вояків - у сухопутних військ, до яких належить артилерія й авіація, механізовані й танкові підрозділи, високомобільні десантні війська і ракетні. Також у складі ЗСУ є внутрішні війська, прикордонна служба та оперативно-рятувальна служба цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Верховним головнокомандувачем Збройних сил України є президент України. Безпосереднє керівництво Збройними силами України в мирний та воєнний час здійснює головнокомандувач ЗСУ.

Сьогодні вітають не тільки тих військовослужбовців, які нині виконують свої обов'язки, а й тих, хто виконував їх раніше. У День збройних сил України також заведено вшановувати загиблих солдатів.

Цього дня зазвичай проводять заходи, щоб показати важливість армії для країни. Президент традиційно вітає військовослужбовців, також проводять церемонію покладання квітів до могили Невідомого солдата

Джерело:

https://ua.112.ua/golovni-novyni/v-ukraini-sviatkuiut-den-zbroinykh-syl-istoriia-sviata-ta-koho-treba-vitaty-559877.html

                                 Бібліотека с.Теково представляє

літературний портрет

«Григорій Сковорода».

3 грудня 1722 народився Григорій Сковорода, український просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог; мандрівний філософ.

Цікаві факти:

• Народився Григорій Сковорода на Полтавщині у родинні спадкових козаків.

• Про точну дату народження світ дізнався лише через 200 років після народження філософа. Саме тоді дослідники віднайшли в одному із листів Сковороди згадку про святкування власного дня народження.

• Григорій Сковорода мав виняткові здібності до навчання. Вже у 16 років вступив до Києво-Могилянської академії – першого вищого навчального закладу в Україні. Вивчав латинську, грецьку, церковнослов’янську, польську, німецьку та інші мови. Грав на сопілці, флейті, скрипці, гуслях, лірі, бандурі.

• Проте вищої освіти так і не отримав.

• Працюючи педагогом у Харківському колегіумі, мав власну систему оцінювання. Замість балів він писав справжні вироки: «вельми туп», «справжнє безглуздя», «досить гострий», «звєрок востроє» тощо.

• Його називають зачинатилем жанру байки.

• Писав твори переважно староукраїнською та латинською.

• Надавав перевагу особистій духовній свободі. Філософські трактати присвячував переважно етиці. А головним сенсом людського існування вважав самопізнання.

• Відстоював права людської особистості в кожній людині, що на ті часи означало сильну демократичну тенденцію. Відкрито засуджував московських гнобителів.

• Якось Катерина ІІ забажала побачити вже за життя відомого українського філософа особисто. Він прибув на її запрошення до палацу. Коли зайшла цариця до приймальної зали, всі присутні вклонилися, крім Сковороди. На питання Катерини, чому він не кланяється, відповів: “Не я бажав тебе бачити, а ти сама захотіла на мене подивитися. А як же ти мене роздивишся, коли я перед тобою удвоє зігнуся”.

В нашій бібліотеці ви зможете ознайомитись з творчістю Григорія Сковороди