Бібліотека-філія с.Теково представляє з

нагоди дня народження Михайла Стельмаха

літературний портрет : "Художник народної долі"

 Я мрію так життя прожити,
Щоб кров і піт віддать землі своїй,
Щоб у плодах мої хилились віти,
Щоб розроставсь в глибинах корінь мій.

М.Стельмах. «В твоїм грозовім полі,Україно…»

 Михайло Стельмах – один із найяскравіших знавців багатств української мови.

 "ВИШИВАНКА-енергія природи" краєзнавчий етно-мікс до Всесвітнього дня вишиванки.Перша організована поїздка бібліотекарів КЗ Королівська публічна бібліотека Королівської ОТГ і це-в Долину нарцисів.

Бібліотека філія представляє краєзнавчу годину : "Вишиванка об'єднує серця. Легенди про вишиванку."

.Легенд про вишиванку багато,але до уваги користувачів бібліотеки зібрано оь такі  факти.. Вишиванка не була просто звичайним повсякденним одягом, і навіть не просто "одягом з нагоди". Українська вишита сорочка — це оберіг, який містить сакральні символи та енергетику вишивальника. У звичайні дні носили "буденки".

2. Жіночі та чоловічі сорочки у давнину кроїли однаково. Пізніше їхній крій різнився. Прості люди шили їх з льняного чи конопляного полотна.

3. Для оздоблення наші предки використовували два кольори. Червоний свідчив про життєдайну енергію сонця, кохання, радість землі. Чорний наші пращури наділяли магією життєвої сили рідної землі. А от традиційні нині маки в оздоблені не використовували, бо вважалися символом печалі та смерті.

4. У кожного регіону була своя власна вишивка, техніки могли вирізнятися навіть від села до села.

5. На наших теренах це ремесло відоме ще за скіфів, а от першу школу вишивки в Київській Русі заснувала в ХІ столітті сестра Володимира Мономаха Анна.

6. Вишиванка вважалася символом вірності. У багатьох чумацьких піснях зустрічаються тези про "невипрану сорочку" — адже випрати її мала право тільки дівчина, якій чумак зберігає вірність. Прання сорочки іншою жінкою підтверджувало факт зради.

7. Повсякденним одягом вишиванка стала завдяки Івану Франку та, як не дивно, Микиті Хрущову. Перший почав одягати з європейським костюмом, і таким чином започаткував своєрідну моду. Другий мав колекцiю чудового українського вбрання та одягав його залюбки.

8. Перший бум на вишиванки в Європі стався не після Майдану, коли найвідоміші бренди почали включати елементи української вишиванки в свої колекції — Жан-Поль Готьє, Джон Гальяно, Gucci, Valentino, Dolce&Gabbana. Вперше це сталося у 1876 році. Тоді Олена Пчілка (мати Лесі Українки) випустила альбом з українськими вишиванками. Він зробив фурор у модних колах Європи та викликав хвилю цікавості до національного вбрання українців.

9. Вишиванка вміє розмовляти, бо в ній закодовані цілі тексти. Тому нерозважливо купувати вишиванку, якщо не знаєте бодай основних понять. Наприклад, у давнину блакитного і синього кольору в дитячій вишивці остерігались. Вважалося, що це сиротинські кольори

Фото наших дівчаток-участь у челенджі,оргагізованому КЗ Короівська публічна бібліотека Королівської територіальної громади- Вишиванка+книга=нація розумних

А УКРАЇНСЬКА ВИШИВАНКА — ДИВО!

Вишивала мама синіми нитками, –

зацвіли волошки буйно між житами.

Узяла матуся червоненьку нитку, –

запалали маки у пшениці влітку.

Шила-вишивала хрестики зелені, –

зашуміло листя на вербі й калині.

Золотилось сонце у розлогій кроні.

Вишивала долю, наче по долоні.

Білими по білім вишивала ненька,

до ниток вплітала всю любов серденька.

Дрібно гаптувала росяні мережки,

щоб не заростали у дитинство стежки

До ювілейної дати-150 років з дня народження,бібліотека-філія с.Теково представляє 

"Літературна візитівка.Василь Стефаник"

 14 травня день народження  Василя Стефаника

Василь Стефаник (1871-1936) — український прозаїк, поет, громадський діяч та політик. Майстер психологічної новели. Один з представників українського радикального руху в Галичині.

У його реалістичних, самобутніх соціально-психологічних творах постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця XIX — початку XX століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.

До уваги користувачів коротке знайомство з книгою Василя Стефаника "Камінний хрест"

Нелегко читати новели В. Стефаника, тому що він, за словами класика, пише «коротко, сильно і страшно». Але їх треба-таки читати, співпереживаючи. Бо лише так, боліючи разом з автором та героями його творів, не даємо загрубіти й зачерствіти нашим душам і серцям, залишаючи їх відкритими для добра, співчуття й милосердя. Книжка для тих, хто не байдужий до світу.

«...Я свою душу пустив у душу народу, і там я почорнів з розпуки...» Ці слова видатного українського письменника, найближчого соратника І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, майстра новели Василя Стефаника (—1936) якнайкраще характеризують його творчість. У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ — початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.

До пропонованої збірки творів Василя Стефаника (1871-1936) входить низка його найкращих новел, які засвідчили прихід у світову літературу самобутнього письменника. Багато з них були одразу перекладені й видані іноземними мовами. Гостре звучання мають новели, у яких автор звертається до теми долі дітей (“Новина”, “Кленові листки”), зубожіння селянина (“Синя книжечка”), вимушеної еміграції (“Камінний хрест”), показує родинні драми, породжені війною (“Сини”, “Стратився”, “Вона - земля”) тощо. З часу написання творів Стефаника життя галичан радикально змінилося, але багато новел залишаються актуальними і сьогодні.

Приємного читання!

Бібліотека-філія с.Теково пропонує переглянути майстер-клас з виготовлення квітки маку,і не тільки переглянути, а й навчитись виготовляти квітку маку технікою канзаші.

 

                                                       

                                     Бібліотека

                 пропонує познайомись з відеопрезентацією

             "Основні знаменні і пам'ятні дати травня 2021 року,

                           які відмічають в Україні"

    

                          

Бібліотека- філія с.Теково пропонує ознайомитись з інформ -дайджестом:

                          "Великодня мандрівка світом"

Великдень – велике свято для всіх християн. І традиції його святкування складалися сторіччями. Але кожен народ схильний святкувати його по-своєму. Гарно прибраний дім, паска, крашанки й писанки на столі, за яким зібралась вся родина - саме так виглядає українська оселя в це чудове свято.

А як святкують Великдень за кордоном? Давайте заглянемо до затишних осель різних країн і дізнаємось про тамтешні традиції святкування Пасхи, особливо дитячі.

ФРАНЦІЯ У Франції існує повір’я, що у Страсний тиждень усі церковні дзвони линуть до Риму, а на зворотньому шляху розкидають шоколадні ласощі. Вранці на Великдень малеча шукає подарунки у молодій травичці. Діти підкидають яйця в повітря. Чиє пасхальне яйце першим впаде на землю, той програє. У деяких місцевостях Франції діти чекають карету, запряжену 4 білими кіньми, яка наповнена крашанками.

НІМЕЧЧИНА.Суботнього вечора у селах та містечках влаштовують велике Великоднє багаття, як символ згоряння всього лихого. На Великдень у Німеччині дерева прикрашають фарбованими яйцями. Великодній заєць, як символ родючості й багатства, став атрибутом Великодня в Німеччині ще в 16 столітті і з тих пір розповсюдився по всьому світу. У вигляді зайчиків тепер роблять іграшки, солодощі й різні сувеніри напередодні Великодня. Після Великоднього сніданку батьки кажуть дітям: «Великодній зайчик приніс вам кошик з гостинцями.Знайдіть його! »

АНГЛІЯ.У Великій Британії Великдень - справжнє дитяче свято. У цей час дітям дарують іграшки та солодощі не лише рідні, але й перехожі на вулицях. Дітлахи з нетерпінням очікують неділі, коли вони прокинуться і побачать, що великодній заєць залишив для них кошики з солодощами і сховав яйця, які вони розписували на минулому тижні. Діти по всьому будинку шукають яйця. Проводяться навіть спеціальні змагання – пошук яєць («Еггстраваганза» – «Eggstravaganza»). Дитина, яка назбирає найбільше, отримує приз.

США .На Великдень сім'ї обов'язково відвідують церкву. Дуже популярною пасхальною грою для малечі у США є катання яєць по похилому газону. Так, учасники гри змагаються, хто далі і без зупинки зможе прокатати своє яйце


. Найбільше змагання проводиться в неділю на газоні біля Білого дому у Вашингтоні. Сотні дітей приходять зі своїми пасхальними кошиками з яскраво розфарбованими яйцями і катають їх вниз по галявині біля президентського маєтку.

КАНАДА. Як і в інших країнах, багато християн Канади відвідують релігійні служби у ці дні. В цілому, свято прийнято відзначати із сімейними урочистостями, спільним обідом, “полюванням” або обміном шоколадними яйцями чи кроликами, або ж просто невеличкими подарунками. Атрибутами Великодня постають курчата, яйця, кролики та квіти (зазвичай - лілії), які символізують відновлення життя після зими. Улюбленими солодощами дітвори цього дня є а також “великодній кошик” (Easter basket cake) – торт, який прикрашається у формі кошику із квітами або солодощами. Цікавою традицією пасхальних вихідних є годівля тварин. У ці дні сім’ї відвідують зоопарки, де діти мають можливість погодувати зайчиків, кроликів та інших тварин.

ЧЕХІЯ

Чехи називають Великдень "Великоніч" і святкують його у понеділок. Саме цього дня хлопці ходять по вулиці з вербовими лозинами, якими легенько б‘ють дівчат з побажаннями здоров’я та вроди. Дівчата можуть відкупитися від такого «методу оздоровлення» подарунками та солодощами, або попередити напад, обливши хлопців водою. У Чехії дітям дарують печиво-баранчика (beranek). Баранець для багатьох народів - знак Божої благодаті, символ багатства, доброї долі, чоловічої сили, родючості, вогню. Це стародавній символ рослинності.

22 квітня відмічається Всесвітній день Землі.З цієї нагоди бібліотека -філія с.Теково пропонує відеоподорож 

"Хіт -парад природних дивовиж" 

 

                              Бібліотека-філія с.Теково пропонує ознайомитись з

                                  книжково-ілюстративною виставкою:

                «Чорнобиль немає минулого часу..."

                                               ( До 35-ої річниці з дня пам'яті Чорнобильської трагедії)
                                                        

Ми — атомні заложники прогресу,
 Вже в нас нема ні лісу, ні небес
 Так і живем од стресу і до стресу,
 Абетку смерті маємо — АЕС
                              Л. Костенко.

    

                      
  26 квітня минає 35 років з часу,коли сталась страшна  екологічна катастрофа в історії людства.Цього дня 1986 року  вибухнув реактор на Чорнобильській атомній станції.Долі багатьох людей різних професій-цивільних і військових,які стали свідками,учасниками,героями та жертвами Чорнобильської катастрофи,змінилися назавжди.
Чорнобиль- це глобальна катастрофа ХХ ст.,яка сколихнула і зачепила весь світ.Що ж таке Чорнобиль для України?Це близько трьох з половиною мільйонів постраждалих від катастрофи та її наслідків.Це майже 10 відсотків території,що зазнала прямого радіаційного забруднення,160 тис. людей із 170 населених пунктів,яким довелося покинути рідні оселі і переїхати в інші міста,це постійний страх людей за своє життя і здоров'я,за екологічний стан земель і лісів,морів і рік.
І через  роки цей день змушує задуматися про можливі наслідки діяльності людини.Пам'ять про трагедію незагоєною раною залишиться в душі нашого народу.Подвиг,який здійснили ліквідатори Чорнобильської АЕС нвколи не буде забути
           З нагоди дня пам'яті Чорнобильської трагедії бібліотека-філія с.Теково пропонує ознайомитись з  книжково-ілюстративною виставкою "Чорнобиль немає минулого часу..."

На виставці представлені книги:

Світлана Алексієвич. Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього / Пер. із рос. Оксани Забужко. – К.: КОМОРА, 2016.-284 с.

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, “Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього” говорить голосами “маленьких людей” про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави.

Роман, який вийшов 1997 року, створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами “зони”, посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.

Антон Ходореннко. Дитяча енциклопедія.Природа. Екологія.-К:Фоліо,2008.-315 с.

                   Це видання познайомить юного читача з екологією — наукою, що вивчає взаємодію різних організмів як між собою, так і з навколишнім середовищем.В розділі Катастрофи,опис про катастрофу на Чорнобильській АЕС,екологічні особливості після радіаційного забруднення.

Юрченко Л.Екологія.Київ: Дніпро.-2014.-304 с.

           Цей підручник присвячений досить молодий дисципліни, яка, тим не менш,стала частиною навчально-професійної програми студентів економічних спеціальностей. Зміст книги складають принципи сучасної екологічної думки, систематизовані і адаптовані до навчальних вимогам. Теоретичні розділи доповнені прикладами і дослідженнями конкретних ситуацій і окремих випадків. Книга адресована студентам вузів екологічного спрямування підготовки. Також вона може виявитися корисною екологам, економістам-практикам, усім, хто цікавиться питаннями сучасної екології.

Євген Гуцало..Діти Чорнобиля.-Київ:Соняшник,1995.-104 с.

    Трагедія Чорнобиля-основний зміст цієї книжки.Україна після атомної катастрофи 1986 року стала скорботною матір'ю для українського народу,і весь світ живої природи став її невинною жертвою.Книга Євгена Гуцала "Діти Чорнобиля" - це правдиві розповіді про трагічне буття юних героїв уже після Чорнобиля.

Іван Драч. Вірші та поеми . – К. : Дніпро, 1991. – 213 с. – (Шкільна біб-ка)

.До книги увійшли кращі твори відомого українського поета, зокрема, поема «Чорнобильська мадонна». У своєму творі автор показав всі страшні наслідки чорнобильської катастрофи, розповідає  про перших ліквідаторів аварії, про те, чим платить людство за накоєні гріхи

 

Юрий Щербак.Чорнобыль.- Москва:Советский писатель",1991 .-464 с.

      Попіл Чорнобиля стукає в моє серце. Ось уже три роки я живу і вболіваю Чорнобилем, стараюсь збагнути приводи аварії і її підсумки, безперервно думаю про героїв і бандитів Чорнобиля, про його жертви - минулих і прийдешніх; листуюся, зустрічаюся з більшістю людей, причетних до цієї біди, слухаю і записую все нові і нові розповіді. Часом самовпевнено думаю, що мені звісно тісніше все або приблизно все про аварію - але ні, в оповіданні невідомої людини або в листі, що прийшов здалека, раптово спалахує непередбачена, пронизлива деталь, з'являється ще одна нова драма, чорнобильський сюжет, і тоді розумію: ні, ще нескоро виберуся з чорнобильського виру. Ці слова написав Юрій Щербак,автор книги "Чернобыль".

Користувачі бібліотеки можуть познайомитись з списком рекомендованої літератури "Впала з неба зоря,покотилась чорнобильська зірка".

Вірш Дмитра Павличка описує  наслідки Чорнобильської трагедії для екології.
 

 Бібліотека-філія с.Теково пропонує до уваги користувачів         інформіну" День екологічних знань"

Щорічно 15 квітня у багатьох країнах світу відзначається День екологічних знань.

Свою історію цей день веде з 1992 року. На Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, де обговорювалися проблеми навколишнього середовища, було підкреслено величезне значення екологічної освіти населення всіх країн світу в реалізації стратегії виживання і для сталого розвитку людства.

Основна мета цього свята — просування екологічних знань та формування екологічної культури населення, інформування громадськості про стан справ в області екологічної безпеки та про стан навколишнього середовища, а також виховання і підготовка громадянина, що вміє мислити екологічно.

Важливість екологічної освіти в сучасному світі вже ні в кого не викликає сумнівів і в багатьох країнах є пріоритетним напрямом навчання і виховання. Адже діяльність з формування екологічної культури населення та дбайливого ставлення до навколишнього природного середовища - це запорука безпечного майбутнього для всього людства.

Важливо також відзначити, що День екологічних знань значимий не тільки для тих, хто займається екологічним освітою і освітою, а й для всіх жителів нашої планети, адже йдеться про безпечне життя в майбутньому всіх нас. Прищеплення екологічної культури сьогодні - запорука збереження здоров'я майбутніх поколінь!

 

В рубриці"Ювіляри року" бібліотека-філія с.Теково представляє літературний портрет з нагоди 115-річниці з дня народження Оксани Іваненко.

"ВСІ МИ РОДОМ З ДИТИНСТВА: ОКСАНА ІВАНЕНКО"

Народилася майбутня письменниця Оксана Іваненко 13 квітня 1906 року в Полтаві. Її мати працювала вчителькою в дитячому притулку. Батько був редактором газети (пізніше – вчителем мови й літератури), тому слова «коректура», «верстки» увійшли в життя дівчинки з перших кроків. У шість років Оксана вже сама видавала журнал для дітей «Гриб», «передплатна вартість» якого – два аркуші паперу.

З дитинства дівчинка захоплювалась літературою: « У нас була велика бібліотека. Бібліотека містилася в маленькій літній кімнаті, і щоліта ми з братом починали її впорядковувати, але поринали в читання…, і тому так нам і не вдалося її упорядкувати. Бібліотека – це було наше володіння.»

Оксана з дитинства мріяла стати вчителькою. Тому, коли в роки першої світової війни мати в другу зміну в приміщенні «Дому трудолюбія» організувала безкоштовну школу для біженців і робітників, дівчинка охоче допомагала їй у цій роботі.

У 16 років Оксана почала працювати вихователькою в дошкільному дитбудинку. Тут вона почала створювати інсценівки і казки спеціально для дітей.

Навчаючись у Харківському інституті народної освіти, О. Іваненко влітку працювала вихователькою в колонії імені Горького, якою керував видатний педагог А.С. Макаренко.

Своє перше оповідання «До царя» опублікувала письменниця в журналі «Червоні діти» (1925), а перша книжка для дітей «Майка та жабка» була надрукована в 1930 році. Відтоді вийшло в світ близько 50 книжок для юних читачів. Оксана Іваненко відома як автор казок («Великі очі», «Чудесна квітка», «Три бажання» та інші). Її книга «Маленьким про великого Тараса» (1963) доступно розповідає дітям про Кобзаря, а також популяризує його поезію.

З 1947 року по 1951 Оксана Дмитрівна була головним редактором журналу «Барвінок».

Завітай в бібліотеку! Завітай та прочитай…

Іваненко, Оксана Дмитрівна. Лісові казки / О. Д. Іваненко ; упоряд. В. Татаринова ; передм. В. Костюченка ; худож. О. Кошель. – К. : Веселка, 2006. – 64 с. : ілюстр., портр. – (Українській дитині).

Костецький, Анатолій Георгійович. Пригоди славнозвісних книг / А. Г. Костецький ; худож. В. Бариба. – К. : Початкова школа, 2005. – 223 с.(Про О.Іваненко та її книги )

Іваненко,Оксана Кисличка./ О. Д. Іваненко ; упоряд.А.Дмитиченко;передм.І.Васильєвої;худож.А.Ільїн.-К:Веселка,2004.-32 с.

Іваненко,Оксана Тарасові шляхи.-К:Веселка,1997.-294 с.