З нагоди відзначення 105-ї річниці з дня народження Григорія Тютюнника,бібліотека представляє літературну довідку

"Вир життя Григорія Тютюнника"

Григорій Тютюнник був людиною великої щедрості, душевної чистоти, закоханості в життя і людей, і всі ці якості органічно ввійшли – та й не могли не ввійти – в плоть і кров його книжки».

Олесь Гончар

• 23 квітня 1920 року народився український письменник, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка Григорій Михайлович Тютюнник

Народився Григорій Тютюнник в селі Шилівка Зіньківського району Полтавської області.

До школи пішов у 6 років. Учився легко й добре. Почав писати вірші ще у Зіньківській десятирічці.

1937 року опублікував перший вірш у районній газеті.

У 1938 році Григорій вступив до Харківського університету на літературний факультет.

У червні 1941 року зі студентської лави добровольцем пішов на фронт.

Полон, утечі, партизанські загони, назавжди пошрамоване обличчя.

Згодом його комісували через поранення. У легенях Григорія Тютюнника застряг осколок снаряду. Згодом уламок вийняли, але операцій робили аж три, дві з них невдало, на спині залишилася рана, яка не загоїлася до кінця життя. Страждав на задишку та біль у грудях, часом нестерпні.

Після війни завершив навчання і працював учителем на Львівщині та займався літературною діяльністю.

Перша збірка оповідань Григорія Тютюнника “Зоряні межі” вийшла друком 1950 р. Затим була надрукована повість “Хмарка сонця не заступить” (1957 р.) ю. Збірка “Журавлині ключі” – поезії, написані під час війни – побачила світ по смерті автора, у 1963-му, як і роман «Буг шумить» (1965).

Над романом «Вир» Тютюнник почав працювати у 1956 р. Перша книга вийшла одночасно у Києві, Москві, Празі 1960 року, а друга – у 1962 р.

Роман «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії української літератури.

Автор посмертно 1963 року удостоєний найвищої нагороди – Шевченківської премії за цей твір!

Третя книга роману "Вир", задуманого як трилогія, залишилася ненаписаною…

29 серпня 1961-го Григорій Тютюнник раптово помирає. Фронтові поранення таки доконали його в 41 рік.

Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.

Це цікаво

Коли говорять про Тютюнника, неодмінно згадують Григора (народжений 1931 року) – великого українського новеліста.

Григорій і Григір були братами по батькові, Григорій – старший. За випадковим збігом обидва брати – Григорії.

Старшого насправді хотіли назвати Георгієм, а чому так сталося, розповів його брат Григір у повісті-спогаді “Коріння”: “Коли народився Григорій… його вирішили назвати Георгієм, або ж, як у нас кажуть, Їгором. Назвали. І послали Федота Йосиповича Буденного, Григорієвого діда по матері, записати онука в сільраду. Випивши на радощах удома – онук ! – дід вирушив до сільської Ради. Але ж по дорозі була монополька славнозвісної на всю околицю Гузійки. Як не зайти ради такої нагоди ще й до неї! І він зайшов… Коли ж, нарешті, доплуганився туди, куди його було послано, то вже не тямив, як звелено йому записати онука. Став пригадувати – не пригадується, то сказав секретареві: “Пиши Грицьком… Воно, мо’, й не так, як казали, зате просто, по-нашому!”… Про дідову витівку довідалися аж тоді, коли 1935 року брали у райзагсі довідку про народження, щоб хлопець міг учитися в зіньківській десятирічці”.

Щоб відрізняти братів, меншого рідня та односельці стали називати Григором.