середа, 14 жовтня 2020 р.

 


За часів козацтва наші предки пройшли науку честі та гідності, рівності та демократії. Вірою і правдою справі утворення нашої держави довгі роки служили наші предки, давши клятву здобути волю Україні або загинути за неї.

Славетні традиції українського народу продовжують захисники і патріоти Української держави, які сьогодні відстоюють мир у нашій країні на східних рубежах. Ми з вдячністю згадуємо всіх, хто взяв у руки зброю і встав на захист України, хто охороняє наші рубежі і береже спокій та мир в тилу.
Щирі вітання кожному, хто сьогодні несе нелегку військову службу, за вірність військовій присязі та патріотизм.
Ми також схиляємо голови перед світлою пам’яттю усіх героїв, які полягли в боротьбі за вільну, незалежну і нескорену Україну. Вічна пам’ять!

З нагоди  Дня українського козацтва та Дня захисника України, що відзначається 14 жовтня, працівником  бібліотеки - філії с.Теково 12 жовтня проведено презентацію книжки "Добровольчі батальйони" .





Працівник бібліотеки розповіла про книжку "Добровольчі батальйони", де описані групою експертів та журналістів історичні миті від створення добровольчих батальйонів,хроніка  сторії руху,їх бойовий шлях і сучасний стан.Тут  роздуми політиків,військових громадських діячів та волонтерів.Також є такі цікаві факти чи вистояла б Україна без мужності добровольчих батальйонів? У чому сутність руху добробатів - і де його витоки? Якою була роль добровольців під час найважливіших етапів битви України проти гібридного агресора? І що чекає на добробати у майбутньому?На ці питання можна отримати відповідь прочитавши книгу "Добровольчі батальйони".







 Представлена на заході  книжково-ілюстративна виставка «Українське козацтво у ствердженні укоаїнської держави",яка присвячена яскравим постатям Війська Запорізького та історії виникнення козацтва в Україні.

і.

Розповіла про Україну козацьку вчителька ЗОШ І-ІІ ст. Різник Марія Степанівна,ознайомивши присутніх з цікавими фактами з життя козаків.


Користувачі знайомляться з  літературою,яка розповідає про епоху козацтва.











четвер, 8 жовтня 2020 р.

 


  З 5 вересня, в Україні офіційно стартував виборчий процес на місцевих виборах, призначених на 25 жовтня 2020 року.

Протягом 50 днів відбуватиметься поетапна підготовка, проведення голосування та підбиття підсумків виборів. Відповідно до календарного плану Центральної виборчої комісії заплановані наступні етапи:

  • подання до ЦВК копій рішень керівних органів партій про участь у виборах їх місцевих організацій - до 6 вересня;
  • висування кандидатів на посади голів рад населених пунктів, кандидатів в депутати - 15-24 вересня;
  • оприлюднення відомостей про реєстрацію кандидатів - до 2 жовтня;
  • початок передвиборної агітації - з наступного дня після ухвалення рішення про реєстрацію кандидата;
  • відправка запрошень виборцям - до 15 жовтня;
  • день голосування - 25 жовтня, з 08:00 до 20:00;
  • оголошення результатів - 3-6 листопада.

Цього року вибори відбуватимуться за новим Виборчим кодексом, що враховує нову територіальну основу України. 

Інформацію про ці та багато інших питань можна отримати,відвідавши бібліотеку і ознайомившись з виставкою-інформацією " Місцеві вибори  в Україні".

Тут користувачі знайомляться з інформацією про новий Виборчий кодекс. Ведуться роз'яснювальні бесіди,як правильно заповнювати бюлетень,а також надається інформація про те,що в бюлетенях будуть вказані не лише партії,але і список кандидатів від кожної політсили,за яких також можна віддати голос.Для користувачів оформлено інформаційну теку:"Що потрібно знати про місцеві вибори за новим законодавством".






















Миті роботи бібліотеки під час карантину.



 Користувачі "дегустують"  книжкові новинки-знайомляться з новими надходженнями книг.











Бібліотека пропонує користувачам ознайомитись з рубрикою блогу "Нові надходження" де  можна переглянути нову літературу яка надійшла до бібліотеки.






понеділок, 5 жовтня 2020 р.

  







Бібліотека-філія с.Теково  представляє віртуальну бібліографічну закладку «Бібліотерапія – лікувальний ефект читання»


Бібліотерапія - лікування людини словом, книгою.
Книголікування або бібліотерапія (з грецьк. «книголікування») — психологічна допомога, зняття душевного стресу і лікування людей в основі якого лежить читання ними книжок певного змісту і тематики.




В офіційній науці немає точного сформульованого визначення бібліотерапії, але всі зарубіжні і вітчизняні вчені єдині в тому, що бібліотерапія займається вивченням особистості читацького сприйняття під час хвороби і розробці способів психологічної корекції за допомогою соціально підібраної літератури.


Як окремий вид терапії з'явився на початку XX ст., хоч цілком очевидним є те, що книголікування як явище існувало вже в середньовіччі, в усякому разі з тих часів залишилися згадки окремих людей (переважно монахів), які описують зцілюючу силу, яку дає читання святих книг (Святого Письма, творів святих отців) і навпаки руйнівну силу недобрих книжок і текстів, які несуть стрес і можуть нервово виснажувати людину (чорнокнижжя).


За В. Н. Мясіщевим, методика бібліотерапії є складним поєднанням книговедення, психології та психотерапії. Бібліотерапію можна віднести й до традиційної психотерапії мистецтвом. Теорія та практика бібліотерапії ще й досі не розроблені у достатній мірі. Проте цілюща дія книги на людину вже широко використовується лікарями та педагогами.


 Читання книг - це заповнення недоліків власного досвіду та власних переживань. З одного боку, людина ніби проживає десятки інших життів, радіє чужим радощам, здійснює вчинки та помилки та виходить переможцем зі складних ситуацій. Все це не може не впливати на емоції та почуття людини, на принципи підходів до життя та власних переживань. З іншого — література, яка проповідує насильство, жорстокість, може формувати такі ж якості й в житті.
Немаловажним і актуальним питанням є види літератури, що застосовуються у бібліотеці. Корисна є дитяча, гумористична література, як засіб заспокоєння і зняття болю - це твори Н. Носова, В. Драгунського. Серед зарубіжних творів найбільш популярні історії про Карлсона і Вінні Пуха. Особливо дітям треба підбирати книгу.

пʼятниця, 2 жовтня 2020 р.

  Бібліотека-філія с.Теково представляє урок чуйності «Літа на осінь повернули» до Міжнародного дня людей похилого віку.



Прожиті літа засмучують нас зайвими зморшками на обличчі й психологічними проблемами. Як безболісно перейти в нову для себе категорію – літніх людей – і не втратити смаку до життя?
Пам’ятаєте класиків? «У кімнату ввійшов старий років 30» – писав 16-річний Пушкін два століття тому. Або літературознавець Юрій Тинянов: «Йому було 34 роки – вік згасання». Нічого, окрім посмішки, нині це не викликає. Бо зараз 30 років – лише початок життєвого розквіту.

Всесвітня організація охорони здоров’я визначає 60 років. Життєлюбні жителі західних країн не згодні з цим і просять відсунути визначення початку «похилості» ще на 10 років, тобто до 70-ти. У нас це збігається з настанням пенсійного віку і зазвичай сприймається певним підсумком і приводом для відчаю.


Можна зустріти й 50-річних «стареньких», які окрім скаржитися на здоров’я й теревенити з подружками про серіали та хвороби інтересів не мають. А можна й у 70 розсікати на байку або вивчати іноземну. Все дуже індивідуально. І швидкість переходу з однієї сходинки на іншу залежить лише від готовності працювати над своїм моральним і фізичним здоров’ям.


Отже, підсумовуючи, можна сказати, що похилий вік – це час втрати інтересу до довколишнього світу, і коли він настане – залежить лише від того, коли сама людина дозволить йому настати.
До речі, психологи пропонують називати певний вік не старістю, а мудрістю. Адже чим старшою стає людина, тим вона мудріша й відповідальніша. І вона розуміє, що матиме те, що дозволить собі: дозволить відчай – буде весь час перебувати у відчаї; дозволить задоволення життям – буде жити із задоволенням. Старіти – це не втрачати, а набувати.
А в українській назві «літні люди» – є щось оптимістичне, чи не так? Адже воно співзвучне зі словом «літо» – тобто пора, що йде за весною. Навіть не осінь, і тим більше не зима. І вже в цьому можна вбачати оптимізм і від цього відштовхуватися. А внутрішнє розуміння – воно підтягнеться.



Варто тільки озирнутися, поцікавитися, як справляються з проблемою інші, – і можна у свою скарбничку покласти стільки способів! А потім обирати, що підійде саме вам. Адже в багатьох чи не вперше в житті з’являється можливість читати, спілкуватися, гуляти, нарешті віддавати своїм захопленням час, якого раніше так не вистачало. Тобто гасло поштаря Пєчкіна «Я тільки жити починаю – на пенсію йду» саме на часі.

Ніякої новини в тому, що вікові зміни обличчя й тіла дуже непокоять жінок (та й чоловіків), немає. Інша річ, як до цього ставитися – відчайдушно панікувати, отруюючи життя собі й оточенню, чи спокійно сприймати всі зміни як невідворотність і в міру сил намагатися їх пом’якшити.



Пам’ятаєте вираз «У 20 років у вас обличчя, яке вам дала природа, а в 50 – те, на яке заслуговуєте»? А «заслужено» воно буде і зовнішнім розумним доглядом, і внутрішніми відчуттями. Адже відомо, що негативні емоції – злість, заздрість, сум – з часом відбиваються на обличчі і аж ніяк не прикрашають його. Але якщо поставити собі за мету, можна навіть з негативними емоціями спробувати поборотися, спочатку примушуючи себе до позитивного настрою, а з часом він уже буде постійно супроводжувати, обличчя світитиметься.
Добре змінити свої уподобання в їжі: споживати тільки якісні та переважно рослинні продукти, пити багато води (чиста вода взагалі вважається еліксиром молодості). І тижні за три – «результат на обличчі». Самі здивуєтеся, як розгладилася й набула здорового вигляду шкіра, в очах з’явився блиск. І обов’язково – зачіска, краще стрижка, яку не забувати вчасно робити, це оправа нашого обличчя і завершення образу. І це лише мінімум, до якого можна вдатися. А якщо запіклуватися про це всерйоз, можна дуже здивувати насамперед себе глобальними змінами в тілі, зовнішності і свідомості. Життя заграє більш життєрадісними барвами.


Не похилий вік поганий, а наше уявлення про нього. Якщо розумно поставитися та від йойкань перейти до дій, докласти деякі зусилля, можна буде назвати свій вік елегантним, а це вже зовсім інша, вища категорія.

З роками ти стаєш не старшим, а кращим. (Англійське прислів’я)
Старість – зима для неуків і час жнив для вчених. (Вольтер)

Цікаві факти:

– Відомі художники Айвазовський і Тіциан після 80 років писали чудові картини.
– Бернард Шоу в 90 років публікував блискучі статті.
– Ґете у 83 роки працював над поемою «Фауст».
– Іван Павлов у 87 років написав чи не найкращі наукові праці.
– Верді у 79 років завершив роботу над однією з кращих своїх опер – «Фальстаф».


У багатьох країнах, і в Україні зокрема, працюють «університети третього віку» (ще називаються екуменічними). Вважають, що цей вік – лише початок того, що людина може й має встигнути зробити. На різних факультетах за бажанням люди 50 (60)–74 років набувають основ медичних знань і вміння їх застосовувати, правової та комп’ютерної грамотності, їх навчають соціалізуватися, організовують культурні заходи тощо.


Цей напрям зародився в Америці ще в 1962 році, у 70-ті поширився у Францію, потім Велику Британію і далі – по всій Європі. Нині система розвинена, має свій міжнародний орган, який організовує зустрічі фахівців, видає два міжнародні журнали.
Якщо взяти близьку до нас територіально й за менталітетом Польщу, там такі університети почали виникати з 1975 р. Спочатку у великих містах при вищих навчальних закладах, а потім і в малих населених пунктах при закладах культури (бібліотеках, будинках культури). Нині такі університети діють у понад 200 населених пунктах країни.