Бібліотека-філія с.Теково пропонує користувачам бібліотеки ознайомитись з віртуальним калейдоскопом

"Народознавча веселка"

Калина ж гарно як почервоніла,

Вдяглась у стиглий цвіт горобина

І ягідками щедро зарясніла,

А кожна днина тепла і ясна.

Це серпень верховодить у природі,

Ще літечко — краса скрізь і тепло!

І дружно все достигло на городі

Квітками дивовижно зацвіло

Це серпень щедро-щедро зігріває,

Бо все ще літо, все ще довгі дні.

А навіть як і дощик накрапає

Й співає світлі й добрі нам пісні. 

                     Н.Красоткіна

Золотим серпиком місяця серпень літо відрізає

Серпень – щедрий на тепло й врожаї


Літо вступає в пору поважної зрілості й неспішності. Вгамовує спеку своїх полуднів і встеляє ранки прохолодними росами. Прийшов серпень…
Романтики ж пов'язують назву останнього місяця літа зі словом серпанок – легкої пелени, що застилає й огортає землю. Наші предки вірили, що завдяки сонячному та місячному серпанку земна природа захищається від згубного впливу нечистої сили.

Одна з версій походження назви місяця саме з цим і пов’язана – серпами жито жали, трави нарізали. У прадавніх слов'ян цей період року мав назву «Місяць Лелеки» й символізував сімейний затишок, доброзичливість, надію на продовження роду й зміцнення сім'ї.

Серпень збирає в комори щедрий врожай, нагадує про близьку осінь, попереджає прикметами про вдачу майбутньої зими. А ще це місяць збору урожаю і час жнив. Кажуть: «що у серпні збереш, з тим і зиму проведеш».

Як би ми не хотіли пришвидшити чи сповільнити біг часу, але нічого тут не вдіємо. Хвилина за хвилиною, день за днем котиться наше життя вперед, – за місяцями змінюються сезони, за сезонами роки. Ми стаємо старшими, мудрішими, а в чомусь – просто іншими. Десь – здобуваємо, десь втрачаємо, щось відкриваємо нове, а іноді й жалкуємо за старим.

Але однозначно, що з кожним днем приходить розуміння того, скільки потрібно ще встигнути, відкрити, зробити, побачити, а часу на здійснення усіх цих мрій з кожним роком стає все менше і менше. Ось погляньте, – уже й цьогорічне літо підходить до свого логічного завершення. І хоча наявність ще тридцяти днів цього гарячого робочого і водночас легковажного відпочинкового сезону, не рахуючи сьогоднішнього, тридцять першого, досить оптимістично заявляє про його активну присутність у нашому житті. Щоправда, реалізм стримано нагадує, що проминуть вони надзвичайно швидко…

Отже, серпень. У сучасному календарі цей місяць серпень займає восьму позицію. Однак так було не завжди. Ще в Давньому Римі, згідно з юліанським календарем, він був шостим і своєю назвою зобов’язаний одному з римських імператорів. Але розповідь про це варто починати з 46 року до нашої ери, коли Юлій Цезар вирішив навести лад у літочисленні. Для цього необхідно було ліквідувати протиріччя між римським календарем, що нараховував 355 днів на рік, і єгипетським із його 365 днями. Як завжди буває, діяльності великих реформаторів передує не менш велика робота фахівців. Не став винятком і випадок із Цезарем. Олександрійському астроному Созигену, який виконував «найвище» розпорядження, довелося добряче попрацювати, аби поєднати обидва календарі з урахуванням усіх свят, а також сонячного та місячного циклів. А проведення самої реформи стало вже справою техніки. Великий імператор перейменував п’ятий місяць квінтиліус в «юліус» у власну честь. І саме цей, так званий, юліанський календар було взято за основу календаря сучасного. Тоді в ньому панував повний порядок: довгі та короткі місяці чергувалися та йшли один за одним так, що на зміну місяцеві з тридцяти одним днем приходив тридцятиденний.

Та не пройшло й двадцяти років, як гармонію в літочисленні було порушено. У 27 році до Різдва Христового трон Римської імперії посів новий диктатор – Август Октавіан. Йому не давали спокою лаври Цезаря, і він маніакально прагнув у всьому походити на свого великого попередника. А ще – хоч якось увіковічнити своє ім’я. Сам придумав чи хтось підказав, але спосіб було знайдено: наступний, після юліуса, місяць, що звався досі «секстиліус», тобто «шостий», було наказано йменувати «августом». Але й тут виникла проблема, бо юліус нараховував 31 день, то й август повинен був мати не менше. А де ж його взяти, той день? На допомогу імператору прийшов сенат, який прийняв рішення «урізати» й без того короткий лютий, щоб урівняти серпень з липнем. Відтоді, вступаючи в протиріччя з будь-якою логікою, два сусідніх місяці мають однакову кількість днів…

Таке ось діялось колись у Давньому Римі. А от наші предки – слов’яни жили своїм життям, дуже відмінним від римського. Правда, й у них «серпен» чи «зарев», що відповідає сучасному серпню, був шостим місяцем календаря. В цьому була своя закономірність, оскільки рік в Давній Русі брав відлік з березня – першого весняного місяця, коли оживала природа і починався новий землеробський цикл. У 988 році, з приходом християнства, руський князь Володимир Святославович переніс початок нового року, згідно з візантійським календарем, на 1 вересня. Таким чином, серпень став останнім – дванадцятим місяцем. І лише після реформи 1700 року новий рік зайняв звичне для нас місце – 1 січня, а серпень – не менш звичне восьме місце в календарі.

Серпень – восьмий, третій літній місяць – для нас асоціюється із давнім атрибутом жниварства – серпом, що і дав назву цьому місяцю. «Жниварське» походження, до речі, має серпень і у білорусів: у них він іменується «жнивнем», хоча у розмовній мові нерідко, особливо на межі з Україною, вживається й «серпень». А діалектичний лексикон має у нас для серпня інші назви: «густир» (від густого врожаю на полях та в садках), «хлібосол», «живець», «зоряничник» (пора дозрівання зерна), «городник».

За народним календарем стверджувалось, що в перший день серпня – Мокрини. Якщо слідувати за логікою, пов’язаною з цим ім’ям та словом «мокрий», в цей день, очевидно варто чекати дощу. Більше того, за його наявністю завбачували погоду на цілу осінь. Отже, говорили так: як на Мокрину дощ іде, то буде дощова осінь, – якщо зранку, то дощовим буде початок осені, опівдні – середина, надвечір – кінець.

А щодо кожного серпневого дня, то погодні прикмети були такими.

2 серпня — Іллі

Якщо зранку хмарно, то сівба повинна бути рання і можна чекати доброго врожаю: якщо хмарно опівдні – середня сівба, а якщо ввечері – сівба пізня і врожай поганий. Цілий день сонячно – на недорід. Минув Ілля – чекай гнилля.

4 серпня — Марії Магдалини

Якщо великі сильні роси – льон буде сірий та косий, якщо гроза – сіна буде багато.

6 серпня — Бориса і Гліба

Прийшов Борис і Гліб – встиг у полі хліб. Починався період найбільшого збирання грибів. На Бориса і Гліба берися до хліба. Борис і Гліб сіють ранній хліб.

7 серпня — Ганни Холодниці, Макара

По Ганні судили про зиму. Яка погода до обіду – так зима до грудня; яка після обіду – така після грудня. Дощ цього дня віщує теплу, але сніжну зиму. Якщо ранок 7 серпня прохолодний, то й зима буде холодна.

Яка погода 8 серпня – такі будуть і наступні чотири тижні.

12 серпня — Сили, Івана-воїна

З дня Сили можна починати сіяти озимину.

14 серпня — Спас перший, медовий, мокрий, Маковія

Який Маковій, таке й Успіння (28 серпня).

15 серпня — Степанів день

Яка погода цього дня, така буде у вересні. Починали косити отаву.

16 серпня

За цим днем прогнозували погоду в жовтні. Вітер з вихорами – на сніжну зиму.

17 серпня

Погожий день – то й листопад буде погожий, а коли хмарно і дощить – то й листопад буде сірий, і рано засніжить.

19 серпня — Спас

Прийшов Спас – бери рукавиці про запас. Минув Спас – держи кожух про запас. Як у Спасівку великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами, якщо на деревах жовтіє листя, то буде рання осінь. Якщо на Спаса нема дощу, то буде гарна суха осінь, а дощ обіцяє сніжний січень, спека – січень морозяний. Пройшов Спас – пішло літо від нас.

21 серпня

За цим днем відповідно до погоди завбачували січень.

23 серпня — Лаврентія

На Лаврентія дивляться опівдні на воду: коли тиха, то й осінь буде тихою, а зима без завірюх.

27 серпня — Тодося, Михея

Якщо в цей день дме сильний вітер, вересень буде непогідний. Якщо день вітряний – на вітряну осінь, якщо буря – вересень буде дощовий.

28 серпня — Успіння, перша Пречиста

Початок молодого бабиного літа (з 28 серпня до 11 вересня). Якщо погода в цей час гарна, то старе бабине літо (13-21 вересня) буде негожим. Яка перша Пречиста, така й осінь.

29 серпня — третій Спас, горіховий

Якщо журавель відлетить до третього Спаса, то на Покрову буде морозно. Починається відліт ластівок. Післяуспіння прийшло – сонце на осінь пішло.

Бібліотека-філія с.Теково запрошує взяти участь у конкурсі "Що для мене Україна?"

Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?»
З метою культурно-освітнього розвитку, формування у дітей і підлітків національної ідентичності, патріотичного виховання; соціальної підтримки талановитої молоді, сприяння їх самореалізації та творчому розвитку, активного залучення творчої молоді до соціально-вагомої діяльності, Благодійний фонд «Об’єднання світових культур», Український координаційний центр з підвищення правової освіти населення, Українська молодіжна правнича асамблея за підтримки Департаменту молоді та спорту Київської міської державної адміністрації, Міністерства молоді та спорту України, проводять Всеукраїнський конкурс малюнків та фотографій «Що для мене Україна?», приурочений до Дня Незалежності України.

До участі у Конкурсі запрошуються діти віком від 3 до 18 років з України та української діаспори різних країн світу.

Конкурс проводиться за двома категоріями – фотографія та малюнок.

Номінації в категорії «Фотографія» (за тематикою, без вікового розподілу):

Природа України
Архітектура України
Історичні місця Україні
Українські традиції
Номінації в категорії «Малюнок» (за віком):

Перша Молодша група. Індивідуальна робота (від 3 до 5 років);
Перша Молодша група. Колективна робота (від 3 до 5 років);
Друга Молодша група. Індивідуальна робота (від 6 до 10 років);
Друга Молодша група. Колективна робота (від 6 до 10 років);
Середня група. Індивідуальна робота (від 11 до 14 років);
Середня група. Колективна робота (від 11 до 14 років);
Старша група. Індивідуальна робота (від 15 до 18 років);
Старша група. Колективна робота (від 15 до 18 років).
Колективною вважається робота, яку виконано не більше, ніж 3 особами. Конкурсні роботи повинні бути пов’язані з загальною тематикою Конкурсу; виконуються в довільній графічній чи живописній техніці (олівці, фломастери, фарби, авторська техніка) на форматі А4. Малюнки можуть бути виконані у форматі міні-коміксу чи «мему» (гумористичні зображення, в яких знакові елементи співіснують з текстовими елементами).

Конкурсна робота (у відсканованому форматі, JPEG) разом із заявкою (із зазначенням прізвища, ім’я та по батькові конкурсанта, дати народження, контактного телефону, електронної адреси, місця проживання, контактної інформації законних представників, назви номінації, назви конкурсної роботи та короткого (1-2 речення) описання зображеного на малюнку чи фото) подається до Організаційного комітету, шляхом направлення відповідного листа на електрону адресу uwcfua@gmail.com (обов’язково зазначити в темі листа – «Що для мене Україна») до 15 серпня 2020 року включно. З положенням про конкурс можна ознайомитися за посиланням: http://uwcfoundation.com/img/schodlameneukraina.pdf

За бажанням конкурсант разом з роботою може надіслати на зазначену електронну адресу відео до 1 хвилини з власною розповіддю на тему: «Що для мене Україна». Це відео буде використане у виставці робіт учасників конкурсу.

Щоб малюнок конкурсанта 100-відсотково взяв участь у виставці робіт, його оригінал необхідно завчасно надіслати поштою за адресою: 03067, Україна,
м. Київ, вул. Гарматна, 8, одержувач: БФ «Об’єднання світових культур». Малюнки учасників, оригіналів яких не буде в наявності у організаторів станом на 19.08.2020 року, будуть брати участь у виставці вибірково – найкращі роботи будуть роздруковані.

Контактні дані Оргкомітету: uwcfua@gmail.com, https://www.facebook.com/uwcfoundation/

Довідково: переможці конкурсу будуть оголошені під час Творчого фестивалю «З Україною в серці», що відбудеться в м. Київ під час святкових заходів з нагоди Дня Незалежності України. Крім того, на зазначеному фестивалі буде організована виставка робіт учасників конкурсу у вигляді карти, що говорить.

Обереги – наші прадавні добрі символи-захисники, знаки віри у вище заступництво. Символи-обереги втілювались у побутових речах, їх шанували, про них складали легенди.Бібліотека-філія с.Теково пропонує ознайомитись з народознавчим калейдоскопом "Українські символи-обереги"

Одним із національних оберегів вважається рушник. Все життя українців дуже щільно пов’язане з цим предметом: хліб-сіль, які підносяться на вишитому рушнику — ознака гостинності, високої поваги до гостя. Поява немовлят також супроводжується рушником, одруження, шанування рідних і близьких, проводи в далеку дорогу будь-кого, навіть в останній путь проводжають з рушниками. Тобто весь життєвий шлях людини пов’язаний з цим глибоким символом. Дивлячись яка мета ставиться при створенні рушника, відрізняється і вишивка на ньому: кольори, символи, розташування нитки тощо. За кольором і самим візерунком можна прочитати історії любові, дружби, печалі.

Багатим символом є яйце — знак безсмертя душі, життя і Всесвіту. Цей улюблений символ українців разом з ними вже протягом дуже довгого часу. Дослідники, які вивчають символи, вважають, що писанки були ще за часів язичництва і були ознакою сонячного культу. Якщо птахи — вісники весняного воскресіння природи і людини, то їх яйця — це символ сонця, відродження життя.

Свої символи несе в собі і гамма кольорів писанки. Наприклад, червоний означає радість життя, любов, жовтий — врожай, місяць і зірки, зелений – відповідно, рослинний світ у всьому його багатстві, відродження, блакитний означає чисте небо і здоров’я, землю — бронзовий, повагу до душ померлих родичів — чорно-білий.

Українці вірили, що писанки мають велику магічну силу. Раніше їх використовували як символ кохання, даруючи обраній людині. Народна медицина викачувала ними хвороби. В господарстві писанки грали також велику роль: освячені символи закопували в землю — до багатого урожаю, клали в ясла худобі. На дах будинку накидали лушпиння від писанок — на щастя.

З часом до України прийшло християнство, і це змінило деякі позиції у світогляді, у тому числі і символіку писанки. Тепер вона несе в собі радість і віру у Воскресіння Христа.

Ще одним традиційним оберегом вважається вінок. Що цікаво, не тільки дівчата можуть прикрашати себе ним, часто вінок використовується в декоруванні будинку, інтер’єру. Його зображення можна зустріти на тій же вишивці: на скатертинах, рушниках, одязі.

За українським народним повір’ям, вінок, сплетений з живих квітів, буде захищати дівчину від біди і поганих думок. Квіти у вінку дуже різноманітні — можна вплітати до 12 різних видів цієї живої краси, адже кожна квітка також має своє значення: троянда символізує кохання; волошка означає простоту і ніжність; біла лілея — чистоту, невинність, вона була, за віруваннями, квіткою діви Марії. Ромашка несе мир і ніжність, безсмертник — здоров’я, півонія — довголіття, мальва — красу, але холодність, калина — дівочу красу і взагалі вона є символом України. У весільний вінок обов’язково вплітається барвінок — символ вірного і вічного кохання. Такий вінок — чудовий оберіг від лиха і злого ока.

Віночки доповнюються кольоровими стрічками, прив’язаними до них. Їх колір і місце у вінку також мають свої значення. У центрі повинна бути світло-коричнева стрічка — вона символізує землю-годувальницю; по боках від неї йдуть дві жовті стрічки — це знак сонця; далі світло-зелена і темно-зелена стрічки — це жива природа, краса, молодість. Потім синій і блакитний — вода й небо. Далі з одного боку помаранчева — хліб, з іншого фіолетова — символ розуму, малинова — щирість, рожева — багатство. З самих країв в’яжуться білі стрічки — символ чистоти. На лівій стрічці внизу нашито Сонце, на правій — Місяць.

Символічний і рослинний світ на Україні. Є рослини, яких люблять всі, а є ті, яких намагаються уникати. Так, улюблені рослини для українців — верба, соняшник, пшениця, волошка, мак, барвінок, і, звичайно ж, калина.

Верба є символом родючості, краси, неперервності життя. Вона дуже стійка, родюча і невибаглива рослина — може прижитися скрізь, з неї виростає дерево в найпростіших умовах. В Україні вербу вважають святим деревом, а шостий тиждень посту перед Великоднем називається Вербним — на цьому тижні святять вербу, гілочки якої потім служать оберігом для людей.

Символом вічності вважається барвінок: його маленькі непомітні квіточки завжди прикрашали українські ліси і гаї, в них прихована велика цілюща сила, зцілююча хвороби. Саме тому люди і подарували цій скромній квітці свою любов, яка оспівується у фольклорі.

Калина ж завжди була символом краси, щастя, любові. Колись, зовсім давно, ця рослина було пов’язана з великою вогняною трійцею — Сонцем, Місяцем, Зірками. Назва калини походить від стародавнього Сонця-Коло,  вважалося, що рослина була пов’язана з народженням Всесвіту. Калину прийнято саджати біля будинку — так вона оберігає домівку. З ягід калини роблять намиста, вона прикрашає весільні короваї, вона ж має місце і у вінку нареченої.

Пшениця — символ краси життя, щасливого добробуту, тілесного і духовного багатства. Якщо житня хлібина дає здоров’я і силу, то пшеничний коровай додає до них щастя і красу. Якщо жито — трудова проза життя, то пшениця — його святкова поезія. Здавна під пшеницею розуміється образ дівчини, навіть нареченої, а під житом — образ натрудженої і втомленої життєвими турботами жінки, навіть вдови. Тому весільний коровай — з пшеничного борошна, притім, найвищої якості, щоб і життя молодих було щасливим.

Мак — символ нескінченності й незчисленності зоряного світу, Всесвіту, і, водночас, сну і забуття. Макова голівка — символ заспокоєння. Мак освячують двічі на рік — на Маковея і на Спаса, в серпні. Він настільки значимий, що традиційно входить до складу куті.

Мак має силу і вплив, якщо не розпилюється. Окрема макова квітка не приваблює, а від всіяного маковим цвітом лану не можна відірвати очей. Одна макова зернина нічого не варта, а жменя маку — і куті смаку додає, і пирога з неї можна зробити.

Тож мак стверджує, що і дрібненьке та маленьке, якщо воно в єдності та в спільноті, має велику силу.

Окрім цього, мак символізує красу, молодість та їх скороминущість: натяк на це дають макові пелюстки, які швидко і навіть легко обсипаються. Вінок із червоних маків — то вираз дівочої цноти і чистоти, які легко ранимі та вразливі, як і маків цвіт.

Має мак і магічну силу, спрямовану проти усякого зла — і проти відьми, і проти наврочення, і на виклик дощу, і на врожай.

Волошки — символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності. Вважається, що волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей — витівок лукавого. Тому їх навіть вирощують при садибах, освячують на Маковея та Великого Спаса. Вінки з волошок, сплетені на Зелені свята, протягом року зберігають в домівці. Особливу силу мають волошки для молодих: пучком квітів кроплять наречених на весіллі; настоєм з волошок окроплюють галявини, де гуляють хлопці та дівчата Купальської ночі; таким же настоєм дівчата вмиваються — і їх краса стає недоступною злим чарам.

Соняшник вважається символом Сонця, праці і достатку, сили і добробуту, радості, життя.. Він — чи не найсильніший серед квітів. Соняшник знайшов своє місце під Сонцем, -постійно орієнтується на небесне Світило — повертає за ним свою схожу на Сонце голову. Соняшник радіє Сонцю, а це означає, що він радіє успіхам і досягненям.

Крім цього, соняшник символізує Батьківщину: як соняшник повертає за Сонцем свою голову, так і людина думкою, словом і ділом звернена до своєї Вітчизни. Як Сонце для соняшника — єдиний і незамінний орієнтир, так і для людини Батьківщина — єдина і найвища цінність.

 Серед птахів найулюбленіший, без сумніву, знаменитий лелека — символ батьківської любові, сімейних цінностей, родючості. Він дарує родині благополуччя, мир, символізує любов до рідної землі. Двір, де лелека вибрав собі місце для гнізда, — щасливий, бо його обходять знегоди, горе і хвороби. Лелека завжди була символом відродження землі, провісником весни. До того ж вона виконує важливу функцію — приносити дітей в сім’ю.

Вважається, якщо дівчина побачить вперше навесні лелеку далеко в небі, то цього року вона обов’язково вийде заміж, якщо ж побачить лелеку, сидячою у гнізді — залишиться вдома, у батьківській родині.

Традиція прикрашати і захищати свій будинок оберегами перевірена тисячоліттями.

Мудро використовували наші предки силу рослин, квітів і різних плодів нашої великої Землі.

Значення оберегових символів:

• Злаки, бобові — символ достатку, ситого життя, благополуччя в матеріальному аспекті.
• Постоли — символізують домашній затишок, родинне щастя.
• Мак, зерна маку — символ здійснення бажань.
• Червоний гіркий перець — чоловіче начало, символ чоловічого здоров’я.
• Шишка — символ працьовитості і досягнення успіху.
• Лікарські трави, ягоди шипшини — символ міцного здоров’я.
• Цибуля — оберігає родину від сліз.
• Ягоди горобини — символ жіночої молодості, краси.
• Безсмертник — символ довголіття.
• Мішковина – символ достатку.
• Гарбуз, насіння гарбуза — символ родючості, жіночого начала.
• Хліб — всьому голова — злагода та достаток у домі.
• Лавровий лист – символ слави, успіху.
• Плетіння — символізує знайомства, дружбу з новими цікавими людьми.
• Сонце, квітка соняшника — головний слов’янський оберіг, слов’яни — діти Сонця.
• Насіння соняшнику – символ здоров’я дітей в будинку.
• Насіння – символ зародження нового життя.
• Глечик — символ води, повна чаша в будинку.
• Яйце – символ продовження роду.
• Кукурудза — символ здоров’я у дітей, продовження роду, згуртованості сім’ї, взаєморозуміння.
• Віник, спрямований вниз, — вимітає сварки з хати.
• Віник, спрямований вгору, — до грошей.
• Горіх — символ розумової сили і здоров’я.
• Монетка — успіх у справах.
• Горщики з кашею і молоком – символ достатку.
• Фігурки чоловіка і жінки, перев’язані ниточками, — символ любові, нерозривності уз.
• Півник цукровий — щоб у домі лунав радісний дитячий сміх.
• Часник і перець — виганяють нечисту силу.
• Домашня випічка  — символізує хлібосольність.
• Сухоцвіти — символізують затишок і красу.
• Мішечок з ялівцем — символізує чистоту думок.
• Горох – символізує мир і дружбу.
• Мішок — символ багатства.
• Полотно – символ щастя в домі.
• Вузлик — оберігає від скандалів в будинку.
• Гніздо – символ продовження роду.
• Бублик, ланцюг — безперервне кільце, символ міцної сім’ї.
• Будиночок — символ родини.
• Млин — перемелеться — мука буде.
• Крупа — мир, лад у хаті (бажаючи цього, молодих після вінчання обсипають крупою).
• Колосся, ягоди, дари природи – символ врожаю в господарстві.
• Коса, вінок — символи нескінченності і безперервності роду, зростання добробуту.